Оцінка власних джерел фінансування та можливостей залучення ресурсів для інвестування

МЕТОДИЧНИЙ ПІДХІД

ДО ФОРМУВАННЯ КАПІТАЛУ

Цілеспрямоване формування й використання капіталу підприємства визначає ефективність його фінансово-господарської діяльності. Головна мета формування капіталу — задоволення потреб підприємства в джерелах фінансування її активів. Виходячи З огляду на цю головну мету процес формування капіталу базується на певних принципах.

По-перше, урахування перспектив розвитку підприємства. Забезпечення даної стратегії формування капіталу досягається вклю¬ченням у бізнес-план проекту зі створення нового підприємства розрахунків, пов’язаних з його формуванням, і передусім за рахунок власних джерел (нерозподіленого прибутку). Модель стратегічного планування капіталу з реалізації інвестиційного проекту унаочнено на рис. 3.3.

Рис. 3.3 Модель інвестиційного процесу

По-друге, досягнення відповідності між обсягами капіталу, що залучається, і активами підприємства, що формуються. Загальна потреба в капіталі для створення нового підприємства поділяється на:

1)передпроектні витрати, не передбачені у зведеному кошторисному розрахунку вартості будівництва;

2)проектні витрати, передбачені у зведеному кошторисному розрахунку вартості будівництва.

Передпроектні витрати необхідні для розроблення бізнес-пла¬ну й фінансування пов’язаних із цим дослідженням. Ці витрати мають разовий характер і невеликі за обсягом.

Проектні витрати необхідні для формування основного й оборотного капіталу нового підприємства (наприклад, придбання обладнання, яке потребує чи не потребує монтажу, транспортних засобів, обчислювальної техніки і т. д).

По-третє, забезпечення оптимальної структури капіталу з позицій ефективності його використання. Вона є співвідношенням між власними й позичковими коштами, що використовуються у виробничо-комерційній діяльності. Структура капіталу істотно впливає на результати поточної, інвестиційної й фінансової діяльності підприємства, а також на рентабельність активів і власного капіталу.

У пасиві балансу в аналітичних цілях капітал групується за часом погашення зобов’язань:

1)короткострокові пасиви;

2)довгострокові пасиви;

3)власний капітал.

Короткострокові пасиви — це зобов’язання, які покриваються оборотними активами або погашаються внаслідок утворення нових короткострокових зобов’язань. Вони погашаються звичай¬но протягом нетривалого періоду (не більше одного року). Виділення короткострокових зобов’язань в окрему групу важливе для моніторингу ліквідності балансу. Довгострокові пасиви — це зобов’язання, які повинні бути погашені протягом терміну, що перевищує один рік. Основними видами цих зобов’язань є довгострокові кредити й позики.

Власний капітал характеризує джерела власних коштів підприємства. До них, зокрема, відносять статутний, додатковий і резервний капітал, нерозподілений прибуток минулих років і звіт¬ного року. Дані статті характеризують суму чистих активів акціо¬нерного товариства.

Власний капітал характеризується такими позитивними рисами:1)простотою залучення, оскільки рішення про його збільшення (особливо за рахунок внутрішніх джерел) приймають власники й менеджери без участі інших господарських суб’єктів (наприклад, банків);