Оцінка власних джерел фінансування та можливостей залучення ресурсів для інвестування

2)вищою здатністю генерувати прибуток в усіх сферах діяльності корпорації, оскільки за його використання відпадає необхідність у сплаті позикового процента й процента за облігаційними позиками;

3)забезпеченням фінансової стійкості розвитку підприємства і його платоспроможності в довгостроковому періоді.

Вади використання тільки власного капіталу:

1)обмеженість обсягу залучення для розширення масштабів підприємницької діяльності;

2)вища вартість, порівняно з альтернативними позичковими дже-релами капіталу (дивіденд за акціями, як правило, вищий як процент за корпоративними облігаціями, оскільки ризик останніх нижчий);

3)неможливість реалізації приросту рентабельності власного капіталу за рахунок залучення позичкових коштів з допомогою ефекту фінансового левериджа (важеля).

Отже, підприємство, що використовує тільки власний капітал, має максимальну фінансову стійкість (її коефіцієнт фінансової незалежності дорівнює 1), однак обмежує темпи свого розвитку в майбутньому, оскільки, відмовившись від залучення позичкового капіталу в період сприятливої ринкової кон’юнктури, позбавляється додаткового джерела фінансування приросту активів (майна).

Позичковий капітал характеризується такими позитивними ознаками:

1)широкими можливостями залучення, особливо за високого кредитного рейтингу позичальника (наявності ліквідної застави або гарантії платоспроможного поручителя);

2)забезпеченням зростання фінансового потенціалу підприємства для збільшення активів під час підвищення темпів зростання обсягу продажу;

3)можливістю генерувати приріст рентабельності власного ка¬піталу за рахунок ефекту фінансового важеля за умови, що рента¬бельність активів перевищує середню процентну ставку за кредит.

Використання позичкового капіталу має такі вади:

а) залучення позичкових коштів формує найнебезпечніші для корпорації фінансові ризики (кредитний, процентний, ризик втрати ліквідності та ін.);

б) активи, утворені за рахунок позичкового капіталу, формують нижчу (за інших рівних умов) норму прибутку на капітал, оскільки виникають додаткові витрати з обслуговування боргу перед кредиторами;

в) висока залежність вартості позичкового капіталу від коливань кон’юнктури на кредитному ринку (особливо за довгострокового запозичення коштів);

г) складність процедури залучення позичкових коштів (особливо у великих розмірах і на термін понад рік), оскільки надання кредитних ресурсів залежить від можливостей банків, що вимагають застави майна або солідних гарантій інших суб’єктів господарювання.

Отже, підприємство, що залучає позичкові кошти у формі кредиту або облігаційної позички, має вищий фінансовий потенціал для свого економічного зростання й можливості приросту рентабельності власного капіталу. Однак таке підприємство біль¬ше генерує фінансовий ризик і загрозу банкрутства зі збільшенням частки позичкових коштів у пасиві балансу.

По-четверте, забезпечення мінімізації витрат на формування капіталу з різних джерел, що досягається в процесі управління його вартістю й структурою.