Аналіз шляхів формування дивідендної політики спільного підприємства

Зарубіжний досвід свідчить, що типовий інвестор, вкладаючи акції в спільні підприємства піввідсотка або навіть менше, впевнений, що він як акціонер захищений законом та багатовіковими традиціями. В українських умовах купувати іноземному інвестору такі маленькі пакети акцій спільного підприємства все одно, що викидати гроші на вітер, бо всі вже розуміють: якщо інвестор не контролює діяльність СП, то він буде стовідсотково обманутий. Західний інвестор може, наприклад, мати в “Ай-Бі-Ем” 0,5 % акцій, і це буде вдала інвестиція, а якщо йому належить 0,5 % Укрнафти”, він ніхто, бо законодавство України не містить навіть традиційної схеми захисту прав як українських, так і іноземних акціонерів.

Тому всі вдалі інвестиції в спільні підприємства України – це інвестиції в контрольні пакети не менше 60 %, щоб бізнесом можна було б реально керувати. В українських умовах необхідно володіти не менше як 75 % акцій спільного підприємства, бо 51 % – це вже ризиковано. В Україні можна бути або великим інвестором, або ніяким. Зокрема, білоцерківська “Росава” успішно працює, а її акції коштують дешевше паперу, на якому вони надруковані, і інвестори без контрольного пакета не можуть вплинути на ситуацію.

На думку автора, необхідно внести деякі зміни в акціонерне законодавство України, зокрема:

– передбачити обов’язки іноземного інвестора (контролюючого підприємство) компенсувати АТ збитки, заподіяні прийняттям рішення, нав’язаного іноземним інвестором, а також фінансову відповідальність останнього за зобов’язаннями СП акціонерної форми власності, якщо воно буде визнане банкрутом з вини іноземного інвестора;

– дати акціонеру право на незгоду з рішенням органів товариства, що торкається інтересів акціонера, тобто вимагати в товариства викупу акцій, що належать акціонеру, за справедливою вартістю, у випадку, якщо підприємством буде прийняте рішення, яке суперечить інтересам акціонера з питань, визначених законом і Статутом спільного підприємства акціонерної форми власності;

– закріпити за акціонером права подачі не тільки прямих позовів (тобто в інтересах самого акціонера) до товариства, але і непрямих, що пред’являються акціонером в інтересах товариства до будь-якої особи, з вини якої товариству заподіяні збитки, зокрема до посадових осіб його органів.Але сьогодні Урядом розроблено законопроект “Про акціонерні товариства”, який вже декілька років обговорюється в різних ділових колах, відстрочений парламентом на невизначений строк. Керівники підприємств акціонерної форми власності, зокрема, вимагають недопущення прийняття цього законопроекту, оскільки вважають, що законопроект повинен пройти ще додаткове обговорення всіх зацікавлених сторін. Разом з тим, його розробники вважають, що діючий Закон “Про господарські товариства” вже не в змозі повністю забезпечити регулювання акціонерних відносин учасників спільних підприємств. Підтвердженням цього є постійне зростання конфліктних ситуацій у взаємовідносинах між засновниками СП. З січня 2003 року також вступить у силу Господарський та Громадянський кодекси, у відповідності з якими і повинно розроблятися спеціальне законодавство, регулююче акціонерні відносини.

За даними Української асоціації інвестиційного бізнесу, яка постійно проводить детальний аналіз конфліктних ситуацій у підприємницькій діяльності, основними причинами виникнення конфліктів на підприємствах акціонерної форми власності є:

1. Порушення, пов’язані з розкриттям інформації про емітентів спільного підприємства.

2. Участь у контролі над контрактами на значні суми.

3. Відсутність можливостей для дрібних інвесторів впливати на формування повістки дня загальних зборів.

4. Участь у наглядових радах акціонерних товариств.

5. Розкриття інформації про власників контрольних пакетів акцій.

6. Розширення кола питань, які відносять винятково до компетенції загальних зборів акціонерів.

7. Порушення, які виникають при додатковій емісії акцій.

8. Ускладнений доступ до протоколів загальних зборів та інших документів СП тощо.