Аналіз шляхів формування дивідендної політики спільного підприємства

– дивіденди виплачуються нерезиденту пропорційно його частки в статутному капіталі спільного підприємства за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні спільного підприємства після оподаткування;

– податок не нараховується і не утримується, якщо емітент виплачує дивіденди нерезиденту у вигляді акцій (часток), за умови, що при цьому не зміняться пропорції (частки) участі українських та закордонних учасників у статутному капіталі спільного підприємства;

– виплати дивідендів товарами або основними засобами відносяться до бартерних операцій і підлягають обкладанню ПДВ;

– нарахований податок на прибуток підприємства емітента не зменшується на суму сплаченого податку на доходи нерезидента, одержаного у вигляді дивідендів;

–у платіжному документі, що представляється в банк для виплати дивідендів, обов’язково відображається сума дивідендів, яку необхідно виплатити, та утримана сума податку.

Розмір та рівень дивідендних виплат визначаються на підставі колегіального рішення вищого органу управління спільним підприємством, вимоги щодо правоздатності якого зафіксовано в Статуті підприємства. Нерідко у вітчизняній практиці при проведенні загальних зборів були випадки, коли акціонери СП, які володіли більше як 60 % акцій, проводили загальні забори за межами України. Цим користувались в основному зарубіжні інвестори СП, а дрібні акціонери не могли брати участь у таких зборах і впливати на їх рішення. У лютому 2002 року Президент України Л. Кучма підписав Закон “Про внесення змін в Закон України “Про господарські товариства”, згідно з яким загальні збори акціонерів підприємств будуть проводитись на території України, за винятком тільки тих іноземних інвесторів, які 100 % володіють статутним капіталом спільних підприємств.

Одержаний дохід у вигляді дивідендів іноземні інвестори можуть використовувати за своїм бажанням як реінвестування або перерахувати за кордон.

Відомо, що емітент корпоративних прав може виплачувати дивіденди акціями власної емісії. Така виплата називається реінвестицією дивідендів. Вона означає, що підприємство-емітент шляхом залучення сум нарахованих дивідендів поповнює свій статутний капітал, тобто здійснення реінвестицій розцінюється як внесок учасника спільного підприємства в діяльність комплексу СП, який повністю повинен братися до уваги в наступному розрахунковому періоді.Закон України “Про режим іноземного інвестування” гарантує іноземним інвесторам після сплати податків без перешкод перевести за кордон їх прибутки, доходи та грошові кошти, одержані на законних підставах у результаті здійснення іноземних інвестицій у СП, тобто одержання дивідендів іноземним учасникам гарантується. Але ця ситуація ускладнюється у зв’язку з тим,, що у випадку відсутності у СП, яке здійснює виплату, дивідендів, іноземної валюти її необхідно купити.

Підставою для купівлі іноземної валюти для виплати дивідендів є наступні документи:

– документ про фактичне внесення інвестицій;

– довідка уповноваженого банку про сплату до бюджету податку, утриманого з дивідендів іноземних інвесторів;

– копія рішення загальних зборів засновників діючих в Україні спільних підприємств з іноземними інвестиціями про розподілення прибутку;

– копія декларації про прибутки з відміткою податкової інспекції про їх приймання.

Придбана валюта для виплати дивідендів повинна бути перерахована за кордон нерезиденту протягом п’яти робочих днів із дати зарахування її на поточний рахунок. Крім того, на поточний рахунок нерезидента-інвестора можна перерахувати дивіденди і в національній валюті, які при переводі за кордон він конвертує в іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України.

Таким чином, дивідендні виплати СП – це не тільки додаткові доходи, але й показники спроможності підприємства приносити прибуток. Дивіденди впливають на господарську діяльність СП: якщо сплачувати високі дивіденди, то залишається менше коштів для реінвестування в розвиток підприємства, що в результаті примушує підприємство залучати кошти за рахунок кредиту, випуску нових акцій тощо. Для того, щоб спільні підприємства працювали стабільно, а саме: з одного боку мали реальні можливості захистити свої інтереси, а з іншого – були б обмежені в можливості зловживати своєю економічною владою в товаристві, яку дає володіння контрольним пакетом акцій або відповідним числом на загальних зборах акціонерів, необхідне правове забезпечення реалізації інтересів вітчизняних та іноземних акціонерів в акціонерному законодавстві.