Аналіз шляхів формування дивідендної політики спільного підприємства

Отже, фінансові інвестиції в спільну діяльність – це активи (переважно у формі цінних паперів), які утримуються підприємством із метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо) зростання вартості капіталу або інших вигод для інвесторів. Інвестування іноземних інвесторів у цінні папери передбачає різні цілі. Основна з них – одержання в перспективі прибутку від інвестицій, встановлення офіційних відносин або контролю над СП. Їх очікування направлені на одержання визначених дивідендів, зростання курсу акцій і відшкодування вкладеного капіталу. Відповідно цінність СП для акціонерів можна підвищити трьома способами: виплатою дивідендів, підвищенням курсу акцій та проведенням виплат готівкою. На практиці це означає – керувати спільним підприємством так, щоб одержувати готівкові кошти, а не звітний прибуток.Порядок відображення одержаних дивідендів у бухгалтерському обліку у підприємства інвестора може бути різним. Це залежить від того, до якої групи належить підприємство, одержує дивіденди від об’єкта інвестування:

– перша група – підприємства, що володіють акціями (частками) в статутному капіталі асоційованих, дочірніх або спільних підприємств;

– друга група – підприємства, що володіють акціями (частками в статутному капіталі) підприємств, які не можна віднести до асоційованих, дочірніх або спільних підприємств5.

Таким чином, дохід від інвестицій у спільні підприємства, на які інвестор має суттєвий вплив, що визнаний тільки в сумі отриманих дивідендів або здійснює контроль за діяльністю об’єкта інвестування не може адекватно показати справжній дохід від інвестицій. Дивіденди можуть мати лише незначний зв’язок із результатами діяльності спільного підприємства, а інвестор, який впливає на діяльність об’єкта інвестування, несе повну відповідальність за рівень рентабельності інвестицій. Тому використання методу участі в капіталі для оцінки фінансових інвестицій у спільні підприємства підвищує інформативність фінансової звітності інвестора.

Концепцію оцінки інвестицій за методом участі в капіталі можна описати так. Вважають, що інвестор заробив дохід від інвестицій, але не в сумі одержаних дивідендів. Його дохід розраховується виходячи з частки такого інвестора в статутному капіталі спільного підприємства. Тому, якщо спільне підприємство в звітному періоді одержало прибуток, то у балансі інвестора збільшують балансову вартість інвестиції і відображають дохід від інвестицій. Дивіденди, нараховані спільним підприємством, розглядаються інвесторами як повернення частки вкладених інвестицій. У разі, коли СП у звітному періоді одержало збиток, у балансі інвестори зменшують балансову вартість фінансової інвестиції і відображають втрати від фінансових інвестицій. Отже, хоча балансова вартість фінансової інвестиції змінюється, ці зміни завжди пропорційні частці інвестора у статутному капіталі спільного підприємства.

Класифікація дивідендних виплат спільного підприємства власникам корпоративних прав (акціонерам) здійснюється за наступними ознаками (рис. 2).

Кожне рішення щодо виплати дивідендів необхідно розглядати СП із двох позицій: з одного боку – як прийняття рішення позначиться на становищі підприємства, а з іншого – як на нього прореагують вітчизняні та іноземні акціонери підприємства. В ідеалі між цими двома позиціями немає протиріччя. Дивідендна політика,, яка знижує вартість капіталу і підвищує ринкову вартість підприємства, а отже і ціну його акцій, що є важливим для спільного підприємства, сприяє впевненості акціонерів у тому, що справи на підприємстві йдуть добре, а отже, є можливість для збільшення їх доходів6 .

Рис. 2. Класифікація дивідендних виплат СП

Одним із інструментів впливу держави на дивідендну політику спільного підприємства служать податки.

В Україні проголошено єдиний режим здійснення підприємницької діяльності для всіх суб’єктів господарювання, тому повинен застосовуватись і єдиний режим оподаткування аналогічних операцій діяльності, доходів тощо. Всупереч цій вимозі доходи нерезидентів, отримані у вигляді дивідендів, безпідставно оподатковуються в більш жорстокому порядку, ніж відповідні доходи вітчизняних інвесторів. Так, додатково до податку на прибуток підприємство-емітент корпоративних прав повинне сплатити в рахунок оподаткування дивідендів іноземного інвестора податок у розмірі 15 % (п. 13.7 ст. 13 Закону).

Як наслідок, підприємство-емітент корпоративних прав за інших рівних умов повинно сплатити з кожних 100 одиниць чистого прибутку, після сплати податку, повністю розподіленого на дивіденди, 40,5 одиниць, тоді як таке підприємство у разі виплати дивідендів резиденту, сплачує лише 30 одиниць.