Бухгалтерський і податковий облік витрат і їх вплив на фінансові результати
Розподіл прибутку в державі є досить важливим у загальній теорії розподілу. Вирішення даної проблеми не може спиратися на загальнометодологічні принципи, відповідно до яких будуються розподільчі відносини у суспільстві.
Процес розподілу доходу (прибутку) між суб’єктами неоднаковий, він пов’язаний з суспільними, колективними та особистими інтересами. Практично цей процес регулюється, в основному, оподаткуванням товаровиробників. Останнім часом протиріччя між „видимою” самостійністю, проголошеною Законом України „Про підприємства” [1], та регульованим оподаткуванням є гальмом підприємництва. У зв’язку з цим значна кількість підприємств „іде” в тіньову економіку або, не витримуючи податкового тиску, стає банкрутами.
Промисловим підприємствам постійно не вистачає ресурсів для підтримки і розширення виробництва, ремонту основних засобів, модернізації та реконструкції, оновлення застарілого обладнання, машин та механізмів, тобто простого відтворення, за межами якого починається та зростає великими темпами процес його скорочення. Розмір зносу основних засобів промислової галузі на сьогодні досягає приблизно 60–70 %, при цьому щорічне оновлення їх не перевищує 3–4 %. У таких умовах необхідні десятки років для оновлення парку основних засобів.
В умовах командно-адміністративної системи управління економікою роль регуляторів у розподілі фінансових ресурсів виконували різні економічні нормативи, що встановлювалися відомствами (міністерствами). Проте нові умови господарювання потребують іншого підходу до формування системи довгострокових економічних важелів, які визначають ефективність роботи підприємств.
У 80-х роках держава вилучала до бюджету 85–90 % прибутку, що було втричі більше допущеного рівня (з огляду закордонного ринку), потім приблизно – 55 %, сьогодні – 30 % [4, 9]. При розподілі та вилученні прибутку має місце фактор суб’єктивізму. Очевидно, що силове “регулювання” цін і податку як аргумент формування і розподілу прибутку не може бути примхою будь-якої монополії, а повинне стати об’єктивною реальністю.
Податки в найбільш загальній формі являють собою обов’язкові платежі, що вилучаються державою з юридичних та фізичних осіб. Також у Законах „Про підприємства” та „Про систему оподаткування” передбачено ряд обов’язкових платежів державі, вилучення яких регулюється відповідними нормами.
Необхідно зазначити, що ще А. Сміт пропонував чотири ознаки оподаткування – визначеність, рівномірність, зручність та дешевизна.
У нашій практиці до недавнього часу (до моменту переходу на ринкові умови господарювання) вказані принципи оподаткування також використовувалися: підприємства одержували з вищої організації приблизні плани прибутків і витрат, а платежі до бюджету мали адресний характер. Але у зв’язку з цим з’являється новий принцип, який застосовується і сьогодні: до бюджету вилучається сума коштів, яка набагато перевищує реальний прибуток, і тому потреби підприємств на розширення виробництва та інші цілі завжди знаходяться під загрозою.
В умовах фінансово-господарської самостійності підприємств у окремих випадках також зберігається адресний розподіл та перерозподіл державними органами фінансових ресурсів без будь-якого економічного обґрунтування. Це проводиться у формі встановлених економічних нормативів (наприклад, з цінами на хліб на державних підприємствах), що суперечить логіці діяльності підприємництва і ринковим умовам господарювання. У подібних випадках виробничої діяльності регулятором повинні виступати пільгові ставки податків з метою збереження реального прибутку підприємства.
Це свідчить про те, що доходи підприємства повинні задовольняти не тільки фінансові потреби підприємства, але й потреби держави на фінансування загальнодержавних, позадержавних фондів споживання, інновацій, освіти, охорони тощо. І тому, природно, що питання формування і використання прибутку є дуже важливим і потребує уваги як з боку держави, так і з боку підприємства і суспільства. Регулювання розподілу і використання прибутку з боку держави визначається перш за все податковим законодавством країни, статутом підприємства, а також переліком витрат, що здійснюються підприємством за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства.
Загальну схему використання прибутку (доходу) на промислових підприємствах України (у тому числі і на металургійних) зображено на рис. 1.