Адміністрування акцизів в Україні

Зміни в системі адміністрування акцизного збору вимагають обдуманих загальнодержавних заходів із контролю за виробництвом та імпортом підакцизних товарів, встановлення державної монополії на виробництво деяких із них, підвищення відповідальності за ухилення від оподаткування. Досвід більшості країн світу свідчить, що після проведення податкових реформ частка акцизного збору у доходах бюджету зменшується, що зумовлено поширенням універсальних акцизів, збільшенням бази оподаткування щодо особистого прибуткового податку, зростанням у податкових надходженнях частки податків на соціальне страхування.

Крім того, окремого підходу заслуговує питання встановлення ставок акцизного збору залежно від групи товарів, до ціни яких включається акцизний збір. Так, акцизним збором оподатковуються або коли-небудь оподатковувалися лише такі групи товарів: першої необхідності, шкідливі для людини чи природи, товари – предмети розкоші.

Таким чином, вирішення зазначених проблем у системі акцизного оподаткування наблизить нашу країни до світових стандартів, дозволить виконати їх головне фіскальне призначення та забезпечить сталий розвиток економіки країни в цілому.

Отже, провівши дослідження адміністрування акцизів в Україні можна зробити висновок, що вона не є досконалою і потребує, на нашу думку, таких змін:

1. Необхідно чітко визначитися з єдиною методологією обчислення податку на додану вартість з метою запобігання варіюванню визначення суб’єктами підприємницької діяльності сум ПДВ, що підлягають сплаті на користь держави.

2. Розглянути можливість зміни системи пільгового оподаткування ПДВ на нову систему, пов’язану з введенням диференційованих ставок указаного податку.3. Обґрунтувати заходи збільшення надходжень від справляння акцизного збору, принаймні до 10–12 % у структурі податкових надходжень, шляхом розширення переліку підакцизних товарів, більшої диференціації ставок акцизного збору, забезпечення дієвого державного контролю, покликаного знищити тіньовий сектор виробництва товарів підакцизної групи.

4. Визначити чіткий механізм отримання пільг зі сплати акцизного збору зі спирту, який використовується на виробництво лікарських засобів і кріплення виноматеріалів, чітко окреслити такий термін, як „первинне виноробство”.

5. Розробити різні варіаційні моделі застосування акцизного збору та податку на додану вартість на ринках товарів (першої необхідності, шкідливих для людини чи природи та предметів розкоші), передбачити можливість оперативної диференціації ставок акцизного збору, виходячи з наявної ринкової кон’юктури на той чи інший вид підакцизної продукції та рівня споживчого попиту на нього.

Література:

1. Антонюк Я.М., Васильків Т.Г. Методичні аспекти формування моделі розрахунку ставки акцизного збору//Фінанси України. – 2003. – № 10. – С. 100–107.

2. Гридчина М.В. Налоговая система Украины: Учебное пособие. – М.: МАУП, 2000. – 128 с.

3. Данілов О.Д., Фліссак Н.П. Податкова система та шляхи її реформування. – К.: Парламентське видавництво, 2001.

4. Данілов О.Д., Шевченко Є.В. Акцизний збір. – Ірпінь: Академія державної податкової служби України, 2001. – 370 с.

5. Douglas J. Young and Agnieszka Bielinska-Kwapisz. Alcohol Taxes and Beverage Price // National Tax Journal. – Vol. LV, No1 (March, 2002). – р. 57.

6. Мельник В.М. Оподаткування та податкове регулювання виробництва: Монографія. – Одеса: Автопринт, 1999. – 124 с.

7. Онишко С.В. Податкове регулювання економічних процесів // Фінанси України. – 2003. – № 6. – С. 40–46.

8. Свердан А. Проблеми податкової політики і реформування податкової системи України // Вісник Української Академії державного управління. – 2003. – № 2. – С.184–193.