Адміністрування акцизів в Україні

Надходження до бюджету від справляння податку на додану вартість та акцизного збору на сучасному етапі розвитку в Україні мають визначальне значення, хоча в механізмі адміністрування вказаних податків наявні певні проблеми та неузгодженості. Такі проблеми можна поділити на тактичні та стратегічні. До тактичних, тобто тих, які можна оперативно вирішити, зокрема, відносять модернізацію механізмів адміністрування податків, внесення змін до законодавчих і нормативних актів з метою уникнення випадків ухилення від сплати податків. До стратегічних можна віднести необхідність створення оптимальної податкової системи, покликаної забезпечити зростання національної економіки при одночасному виконанні фіскальної функції податків.

У цьому аспекті до першочергових питань належать проблеми приведення системи адміністрування податку на додану вартість та акцизного збору у відповідність з вимогами сьогодення та створення ефективної моделі управління надходженнями від акцизів до бюджету з урахуванням нової економічної політики України.

У науковій літературі питанню акцизного оподаткування приділяється досить багато уваги. Зокрема, податок на додану вартість є предметом найбільшої кількості наукових робіт і публікацій, що пов’язано з місцем даного податку у соціально-економічному розвитку.

Акцизному ж збору приділяється менше уваги, а в наукових працях проблеми оподаткування акцизним збором розглядаються узагальнено.

У цілому вказаній проблематиці присвятили свої наукові праці та розробки такі вчені-економісти, як Антонюк Я.М., Васильків Т.Г., Гридчина М.В., Данілов О.Д., Шевченко Є.В., Мельник В.М., Романенко С.І., Осадчий С.О., Онишко С.В. та інші.

Метою статті є аналіз сучасної системи адміністрування акцизів в Україні, окреслення проблем і шляхів удосконалення, теоретичних і практичних знань у галузі акцизного оподаткування.

Податки на споживання можуть стягуватися у двох формах: специфічних та універсальних акцизів. Податок на додану вартість є універсальним акцизом, який сплачується на усіх етапах руху товарів [3, ст. 118]. Даний податок є основним непрямим податком, у той же час він є одним з найбільших джерел забезпечення державного бюджету податковими надходженнями. Податок на додану вартість домінує як основа наповнення бюджету в багатьох країнах Європи, а тому вже розроблені узагальнені рекомендації щодо ставок та умов його справляння. Необхідно зазначити, що даний податок повинен нормально функціонувати в розвиненій економіці, але аж ніяк не в тій, що розвивається, чи транзитивній, бо базою оподаткування є додана вартість, саме додана, яка є новоствореним доходом чи вартістю чистої продукції.

Саме тому на сучасному етапі розвитку економіки в цілому та податкової системи зокрема України постає цілий ряд проблемних питань в адмініструванні податку на додану вартість.

Акцизний збір належить до категорії специфічних акцизів і є найбільш давньою формою оподаткування через відносну просту оцінку та порядок стягнення. Він стягується за ставками, диференційованими за окремими групами товарів.

Як свідчить аналіз світового досвіду застосування податків на додану вартість та акцизного збору, в Україні частка першого у доходах бюджету порівняно з розвиненими країнами надзвичайно висока, а другого – надзвичайно мала. У багатьох країнах при переважанні універсальних акцизів розрив між частками обох видів податків становить 1,5–2 рази. В Україні таке співвідношення з 9,7 разів (1996 рік) скоротилося до 2,5 разів (2004 рік).

Акцизний збір є ідеальним інструментом стабілізації економічного циклу. Якщо його порівнювати з податком на додану вартість, то в разі підвищення ролі фіскальної функції акцизного збору основний його тягар припадає на заможні верстви населення, тим самим, при незмінній у цілому податковій політиці в частині перерозподілу через бюджет ВВП, дозволяє в умовах сьогоденної України зменшити податковий тягар на широкі верстви населення.

Однак досліджувати та виявляти впливи податку на додану вартість та акцизного збору не тільки на мікро-, але й на макрорівні дуже складно, адже є наскільки багато факторів, від яких уся закономірність може втратити сенс, при чому ці фактори можуть бути і зовсім нелогічними та неекономічними.