Адміністрування акцизів в Україні

Наведена модель є лише умовною, її мета – показати наявну залежність між витратами населення та скоригованим ПДВ, але аж ніяк не характеризувати та описувати цю залежність.

Якщо ж оцінювати взаємозв’язок витрат населення з находженнями ПДВ до бюджету, то він майже відсутній, що може пояснюватися такими факторами, як недосконалість системи адміністрування податку, непрогнозованість і нелогічність дії податкової системи, проблеми у законодавчій базі.

Коріння частини проблем функціонування ПДВ криється в особливостях об’єкта оподаткування, найуживаніших принципах утримання податку та методу обчислення податкових зобов’язань. Зокрема, наслідком застосування найпоширенішого кредитного методу обчислення зобов’язань з ПДВ є існування часового лагу між сплатою податку в ціні придбаних матеріальних ресурсів і відшкодування цієї суми після реалізації виробленої продукції завдяки перерахування до бюджету різниці між отриманим і сплаченим податком.

Кредитний метод за певних умов спричиняє виникнення кумулятивного ефекту, умовою виникнення якого є звільнення від сплати податку економічного суб’єкта, що перебуває у будь-якій точці ланцюга „виробництво – кінцеве споживання”, крім кінцевого пункту – роздрібної торгівлі.

Певні ризики пов’язані й з утриманням ПДВ за принципом призначення. Зокрема, в разі його застосування додана вартість продукції, що експортується, є складовою податкової бази країни-імпортера. Іншими словами, додатне сальдо торговельного балансу зумовлює звуження податкової бази та зниження фіскальної ефективності податку на додану вартість.

Наразі проблемою в функціонуванні ПДВ є заборгованість і несвоєчасність відшкодувань податку на додану вартість з державного бюджету. Причини бюджетної заборгованості з ПДВ мають комплексний характер і передусім пов’язані з недоотриманням запланованих надходжень ПДВ до державного бюджету, основними причинами якого можуть бути зростання податкової заборгованості та прорахунки в процесі планування податкових надходжень.Іншою причиною бюджетної заборгованості з ПДВ може бути перевищення фактичним рівнем сальдо експортно-імпортних операцій його прогнозного рівня, внаслідок чого фактичні вимоги на відшкодування ПДВ виявляються вищими від очікуваних, які опосередковано враховані при визначенні планових надходжень ПДВ.

Повернення ж коштів через три і більше місяців пояснюється як організаційно-технічними чинниками, зокрема перевірка правильності нарахування податку суб’єктами господарювання, у яких виникло значне від’ємне сальдо по сплаті ПДВ до бюджету.

Вагомими причинами зростання бюджетної заборгованості з ПДВ є пред’явлення незаконних вимог на бюджетне та експортне відшкодування ПДВ і заниження податкових зобов’язань.

При підвищенні значення ПДВ як основного джерела надходжень до бюджету треба було запровадити певну диференціацію його ставок, щоб зменшити навантаження на доходи менш заможної частини населення, враховуючи регресивний характер цього податку. Навіть після зниження ставки ПДВ у 1995 році з 28 до 20 % вона залишається на рівні максимальної, яка рекомендована ЄЕС (14–2 0% на окремі товари, при нижчих на товари продовольчої групи, крім підакцизних), і помітно перевищує ставки ПДВ та інших видів універсальних акцизів у розвинених країнах (у США ставка податку з продажу коливається від 3 до 7 %, у Канаді вона становить 7,58 %, у Німеччині – 15 %, але на продовольчі товари лише 7 %, в Англії ставка ПДВ – 17,5 %) [7, с. 44].

Фахівці Амстердамського університету на чолі з С. Ван Уійбергеном, проводячи дослідження податкової системи України, встановили, що в Україні створено таку модель ПДВ, яка немає аналогів у світі. Парадоксальним є те, що в окремих випадках в Україні ПДВ стягується в абсурдних ситуаціях, де фактично ніякої доданої вартості не створюється. Актуальним питанням постійно залишаються дата виникнення податкових зобов’язань і компенсація податкових кредитів платникам [9, с. 28–32].

Акцизне оподаткування має цілий ряд переваг як потужний регулюючий механізм: з його використанням може регулюватися розмір заробітної плати і ціни; він є чинником, що регулює кількість ланок господарського управління, тобто ліквідує надлишкові ланки; має вмонтований механізм взаємоперевірки платниками податкових зобов’язань один одного, не допускає дискримінаційної політики і є нейтральним щодо переміщення товарів, робіт, послуг, ресурсів; дає можливість вилучати прибутки, які є результатом розкручування інфляції, і цим дещо стримує невиправдане зростання цін.