Можливості оптимізації бази і ставок оподаткування податком на прибуток

На відміну від великих виробничих підприємств, в умовах дефіциту фінансових ресурсів дрібні товаровиробники не можуть собі дозволити відволікання значної частини оборотного капіталу у незавершене виробництво та готову продукцію на складі. Як правило, продукція випускається невеликими партіями, під конкретне замовлення.

Якщо використовувати західну термінологію, то можна сказати, що між прибутком, що відображається у фінансовій звітності, можуть бути як постійні, так і тимчасові відмінності. Постійні відмінності пов’язані з несенням витрат, які зменшують розмір прибутку для фінансової звітності, але для податкового обліку, згідно з чинним законодавством, вони не можуть бути віднесені до собівартості реалізованої продукції. Прикладом цього можуть бути представницькі витрати і податок на майно в Німеччині.

Тимчасові відмінності пов’язані з різними методами оцінки майна та зобов’язань. Наприклад, якщо здійснювати аналіз списання вартості основних фондів на витрати виробництва, то використання для податкового обліку методів прискореної амортизації призведе до того, що між прибутком для фінансової та податкової звітності в окремі роки експлуатації цих фондів будуть тимчасові розходження, які зникнуть, якщо підсумувати відхилення за весь період їх функціонування.

Отже, методи розрахунку прибутку завжди включають можливість витлумачення і пояснення господарських операцій, глибина та спрямованість яких залежить від того, хто використовуватиме інформацію, так і від того, які нормативні розпорядження існують у діапазоні можливого вибору. Тому, на нашу думку, варто розглянути можливість застосування порядку визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток за даними бухгалтерського обліку.

Слід зазначити, що в одних зарубіжних країнах (наприклад, Італії, Німеччині, Франції) існує тісний зв’язок між прибутком для податкової та фінансової звітності, в інших країнах (наприклад, Великобританії, Канаді, США) такий зв’язок просліджується нечітко.

Для малих підприємств відбулось різке збільшення адміністративних витрат на дотримання податкових процедур, адже, по суті, підприємства змушені вести два обліки – бухгалтерський і податковий. Суттєвими вадами даного механізму також є недостатнє врахування тієї обставини, що на стадії становлення мале підприємство (особливо у виробничій сфері), як правило, функціонує в умовах постійного фінансового дефіциту. У розвинених країнах дрібним фірмам надаються суттєві пільги з оподаткування або ж їх доходи оподатковуються у спеціальному порядку. Досконало спроектована і відлагоджена традиційна мультибазисна податкова система для малого бізнесу ближча до ідеалів оптимального оподаткування, оскільки в ній компенсуються переваги і недоліки окремих податків, що посилює загальний сприятливий вплив оподаткування на економіку. Тому спрощена система оподаткування може бути альтернативою, але не обов’язком для суб’єктів малого підприємництва. Звідси випливає логічний висновок, що запровадження радикально спрощеного оподаткування суб’єктів малого підприємництва доцільне лише за наявності комплексу умов, за яких недоліки єдиного податку перекриватимуться позитивним ефектом від його застосування.

Таким чином, можна зробити такі висновки:

1. Діюча ставка оподаткування податком на прибуток помірна. Порівняно із ставками податку на прибуток зарубіжних країн і цілком прийнятна для подальшого застосування в Україні.

2. Існуючий механізм нарахування і сплати податку на прибуток підприємств цілком прийнятний для великих підприємств, але не зовсім коректний для малих підприємств. Тому доцільно розробити альтернативу оподаткування прибутку малих підприємств, але відмінну від спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.

Література:

1. Арзуманов Р.М., Климахіна О.М. Оподаткування підприємницької діяльності // Фінанси України. – 2003. – № 5. – С. 89.

2. Бадида М.П. Оподаткування підприємств та шляхи його вдосконалення в Україні: Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук. – К.: Київський національний економічний університет, 2003.3. Горлов И. Теория финансов. – Казань. – 1841. – С. 234–235.