Можливості оптимізації бази і ставок оподаткування податком на прибуток

Цілісність і збалансованість системи оподаткування доходів – одна з найважливіших умов забезпечення економічного зростання та соціально-політичної стабільності будь-якої країни. Для більшості постсоціалістичних країн швидкий перехід від адміністративно-командної економіки до ринкової супроводжується розбалансуванням системи державних фінансів, різким спадом виробництва та зростанням соціального напруження. У таких історичних умовах податкова система, яка формувалася без достатнього досвіду та в короткий термін, мала дуже багато недоліків. Враховуючи низький рівень добробуту громадян, державні органи влади були вимушені віддати перевагу фіскальній функції оподаткування. Водночас були порушені базові принципи створення податкових систем, як наслідок – значні перекоси у податковому навантаженні на платників податків і, як результат, недостатні надходження в бюджет. Тому аналіз діючих ставок та бази оподаткування податком на прибуток підприємств має актуальне значення.

Дану проблему досліджувало багато вітчизняних економістів, серед них: Арзуманов Р., Климахіна О., Бадида М. [1, 2], але ряд проблем потребує поглибленого дослідження, а саме: можливості оптимізації податкових ставок і бази оподаткування податком на прибуток. Тому метою нашої статті буде пошук шляхів оптимізації діючого механізму оподаткування прибутку підприємств.

Деякі економісти вважають, що доцільніше було б оподатковувати доходи підприємства, а не прибутки. В Україні така практика існувала тривалий час. Тому варто спочатку проаналізувати механізм нарахування податку на прибуток (рис. 1).

Справляння податку на прибуток та податку на доходи не має суттєвої різниці. Неоднаковий лише порядок розрахунку об’єкта оподаткування. За економічним змістом оподатковуваний прибуток, що виступає як об’єкт оподаткування, є оподатковуваним доходом. Тому, на нашу думку, не варто повертатися до практики оподаткування доходу підприємства.

Головною перевагою прибуткового оподаткування є пряма залежність розміру податку від розміру отриманого прибутку. Це необхідно мати на увазі при встановленні ставок податків. Так, розмір ставки податку на прибуток необхідно встановлювати на такому рівні, при якому прибуткове оподаткування не перешкоджало б розвитку виробництва, тому виникає питання про важкість оподаткування.

Мета фіскальної науки полягає в адміністративно-організаційному вмінні забезпечувати максимум державних доходів при нейтралізації негативних ефектів оподаткування на ділову активність і стан економіки при мінімальному соціальному невдоволенні платників податків. Саме звідси і походить думка, що найвище податкове мистецтво полягає в зниженні податків і спрощенні податкових систем з метою збільшення доходів бюджету. Але, з іншого боку, зниження податкових ставок не безмежне, тому необхідно відшукати оптимальну ставку оподаткування для даних умов.

Еволюція прибуткового оподаткування характеризується закономірним переходом від підвищення податкових ставок на доходи юридичних і фізичних осіб в умовах розширення державного регулювання економіки до зниження їх в умовах обмеженого державного втручання в соціально-економічні процеси.

Розвиток прибуткового оподаткування підприємств в Україні супроводжувався зміною ставки податку та тенденцією до переходу від диференціації ставок до застосування єдиної ставки податку для підприємств, що займаються різними видами діяльності.

Якщо у 1993 році ставка податку на валовий дохід була на рівні 18 %, то з 01.02. 1994 її було підвищено до 22 %. Податок на прибуток підприємств в усі періоди його запровадження стягувався за ставкою 30 %, лише з 01.01.2004 ставку знижено до 25 %. Крім базової, було передбачено пільгові ставки для спільних підприємств з часткою іноземного інвестора понад 30 %, дослідних підприємств з часткою відповідної продукції не менше 80 %; для доходів, одержаних підприємствами від належних їм акцій, облігацій та цінних паперів. На високому рівні (60, 70, 75 %) було встановлено ставки на доходи від посередницької діяльності, грального бізнесу, масових концертно-видовищних заходів.

У нетривалі періоди переходу до оподаткування прибутку зазначений податок також стягувався за диференційованими ставками. Їх рівень і ступінь диференціації на окремі види діяльності було зменшено з 1995 року після набрання чинності Законом „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Застосування великої кількості податкових ставок пояснюється спробами державного регулювання розвитку певних видів діяльності, але це значно ускладнювало роботу податковим органам і бухгалтерам, а також стимулювало до ухилень через маніпулювання ставками.