Підвищення ефективності адміністрування податку на прибуток

При розрахунку оподатковуваного прибутку із прибутку господарського року вираховуються доходи, що не оподатковуються податком, і додаються виробничі витрати, що не враховуються при розрахунку оподатковуваного прибутку (що є витратами тільки з погляду бухгалтерського обліку).

Порівняємо величину прибутку, розраховану за методикою, описаною вище, з прибутком, розрахованим за даними обліку підприємства (табл. 1).

Таблиця 1

Взаємозв’язок розміру чистих активів та прибутку до оподаткування

ПідприємстваВартість активів на початок року, тис. грн.Вартість активів на кінець року, тис. грн.Різниця у вартості чистих активів, тис. грн.Прибуток за даними фінансової звітності, тис. грн.Прибуток до оподаткування, тис. грн.Відхилення (прибуток до оподаткування порівняно з вартістю чистих активів), тис. грн.

ВАТ „Придніпровський”1395,01821,0426,0392,0398,0-28,0

ФІЛІЯ ВАТ „Великоолександрівський Райавтодор”985,01131,0146,0127,2136,8-9,2

ВАТ „Нововоронцовський Райавтодор”869,3988,9119,6129,2115,2-4,4

ЗАТ Служба автомобільних доріг у Херсонській області726,1732,86,728,20-6,7

ВАТ ПОСГК „Високопільський”982,31140,3158,0162,3156,0-2,0

ЗАТ СВК „Новокам’янський”629,3716,987,683,281,6-6,0

Як видно з таблиці, прибуток до оподаткування виявився меншим від різниці у вартості чистих активів у середньому на 5,94 %. На нашу думку, це дозволяє говорити про те, що змінювати порядок визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток на даному етапі не має потреби, оскільки це додатково ускладнить його адміністрування. До того ж такий механізм також має недоліки, оскільки дозволяє занизити суму прибутку до оподаткування. Наприклад, у статті „Витрати на утримання персоналу” відображається загальний обсяг заробітної плати і відрахувань у соціальні фонди. При цьому винагорода керівництву акціонерних компаній не може включати в себе частину прибутку, що все одно проходить по статті витрат. У західних країнах подібне явище називається „прихованим розподілом прибутку”.

У результаті заниження оцінки майна, збереження низької оцінки в балансі після того, як підстав для її застосування немає, а також внаслідок завищеної оцінки зобов’язань на підприємстві утворюються приховані резерви. Внаслідок збільшення витрат і зменшення доходів, наявність прихованих резервів перешкоджає найбільш достовірному відображенню майнового і фінансового стану підприємства, його доходів. У той же час формування даних резервів є важливим інструментом податкової політики на підприємстві і допускається законодавством, якщо при цьому не мається на увазі умисне маніпулювання прибутком. Таким чином, існуючий механізм розрахунку податку на прибуток з метою оподаткування корпорацій змінювати недоцільно.

Тому необхідно звернутися до подвійного оподаткування корпоративних доходів. Для прийняття оптимального рішення звернемося до досвіду розвинених країн. Система оподаткування прибутку корпорацій передбачає оподаткування частки акціонерів і власників за різними системами. У США, Нідерландах, Іспанії, Швеції, Швейцарії діє так звана класична система, за якою дивіденди оподатковуються двічі – спочатку на рівні компанії, а потім прибутковим податком як частина особистого доходу. Головною умовою такої системи є низька ставка податку на прибуток, рівень якої повинен забезпечити достатню величину дивідендів, яка залишається після сплати податків. Але така система має і певні негативні наслідки. Наприклад, у США для акціонерів вигідніше мати нерозподілений прибуток, ніж виплачувати його як дивіденди. Нерозподілений прибуток спрямовується як інвестиція для розвитку корпорації, що сприяє зростанню фірми та прибутків, вартості її акцій. У такому разі акціонерам вигідно продати акції за цінами вищими, ніж вони їх купували і мати прибуток від приросту капіталу. Відповідно до закону про оподаткування податок на дохід з приросту капіталу становить 20 %, а на доходи від дивідендів – 50 %. Деякі економісти критикують таку політику, яка є результатом застосування двох різних податків. Для України такий підхід є не найкращим, оскільки психологічно така система сприймається лише з погляду подвійного оподаткування.У Мексиці, Австрії, Норвегії використовуються окремі ставки податку на прибуток, а саме: стандартна (для оподаткування нерозподіленого прибутку) і знижена (для дивідендів). Величина ставки податку на дивіденди залежить від різних факторів. В одних випадках вона встановлюється на рівні ставки прибуткового податку, а в інших – орієнтується на його мінімальну величину. На даному етапі розвитку податкової системи України такий механізм оподаткування корпоративних доходів не викличе ускладнення при адмініструванні податку на прибуток підприємств, а знижена податкова ставка також додатково буде мати позитивний психологічний вплив на платників.