Права, обов’язки та відповідальність ревізорів. Використання методів аналізу фінансово-господарської діяльності під час ревізії і перевірок на підприємствах

– збільшення чи зменшення податку на додану вартість, акцизного збору чи їх невключення до структури ціни, якщо вони передбачені існуючим законодавством;

– застосування цін, націнок, тарифів підприємством громадського харчування, комунальними господарствами, побутового обслуговування населення та установами культури, рівень яких не відповідає характеристикам, які передбачені при встановленні цін та тарифів, що регулюються;

– стягнення суб’єктами підприємництва, що займаються комісійною торгівлею непродовольчими товарами, на свою користь комітенту збільшеного розміру комісійної винагороди (збору) від ціни реалізації товару;

– включення до вартості послуг фактично виконаних чи виконаних не в повному обсязі робіт;

– застосування рівня, що перевищує граничний, оптово-збутових чи торговельних надбавок до вільних відпускних цін виробника, а також встановлення окремими нормативними актами їх конкретного розміру як за видами продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання, так і для окремих виробників;

– збільшення встановлених розмірів комісійних винагород за посередницьку діяльність.

Необхідно враховувати, що стягненню до бюджету підлягають визначені на підставі матеріалів перевірок суми, отримані внаслідок порушень дисципліни цін, незалежно від фінансового стану порушника та його взаємовідносин з бюджетом.

Потрібно пам’ятати, що сума, яка отримана суб’єктом підприємництва необґрунтовано та, підлягає стягненню до бюджету, вираховується у випадках:

– порушення порядку застосування цін, що затверджені централізовано, а також договірних чи самостійно встановлених цін, тарифів, доплат до них (вираховується як різниця між фактичною виручкою від реалізації (робіт, послуг) та її вартістю за затвердженими чи узгодженими з замовником (споживачем) договірними цінами, тарифами та доплатами до них відповідно до нормативних актів);

– неправомірного застосування договірних та вільних цін замість фіксованих або вільних цін замість тих, що регулюються (вираховується як різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (робіт, послуг) та вартістю реалізованої продукції (робіт, послуг) за цінами, які повинні застосовуватись згідно з діючим законодавством);

– застосування економічно обґрунтованих, але не узгоджених із споживачами цін (вираховується як різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (робіт, послуг) за цими цінами та вартістю реалізованої продукції (робіт, послуг) за економічно обґрунтованими цінами, встановленими відповідно до діючого порядку їх встановлення та застосування).

При встановленні фактів застосування торговельними організаціями при формуванні вільних роздрібних цін на товари народного споживання торговельної надбавки, рівень якої перевищує граничний, незаконно отримана сума вираховується як різниця між фактично отриманою сумою торговельної надбавки від товарообороту у вільних відпускних цінах та сумою торговельної надбавки, рівень якої визначений відповідно до діючого порядку формування вільних роздрібних цін.

За фактами порушення розміру комісійного збору сума до стягнення вираховується як різниця між фактично отриманою сумою збору, нарахованою від товарообігу, у цінах реалізації за розміром, встановленим нормативними актами.

Важливим завданням, що стоїть перед контролюючим органом, є необхідність ретельного аналізу фінансового стану підприємств, які не забезпечують повноту та своєчасність надходження податків та платежів до бюджету, тобто їх здатність цих підприємств виконувати свої зобов’язання перед бюджетом, кредиторами та іншими органами.

При розгляді питання рекомендується визначить: