ЮРІЙ ЛИПА У СТОСУНКАХ ІЗ МИХАЙЛОМ МУХИНИМ
ратурна Україна.- 2000.- 29 черв.
Олексу Бойкова (чільний діяч ОУН, близький співробітник її Провідника - полковника Є.Коновальця - О.Я.) пощастило вмістити в “Студентського віснику” [11].Незабаром після надрукування "Черниці" доцент Василь Королів-Старий, письменник, зустрівши мене коло готелю "Централь" у Подєбрадах, одразу розпочав розмову з незвичайно переконаної заяви: "Перечитав "Черницю". Липа дуже видатний письменник. Наші видавці нічого в своїм фаху не тямлять. Вони зовсім не помічають Липи. Липа незвичайний, винятковий знавець українського народного розпо¬відного стилю..." Протягом... короткої дороги монолог Королева... не уривався, монолог на ту саму тему - про незвичайну літературну обдарованість Юрія Липи та сліпоту редакторів і видавців" [12].
На початку 1929 року Е.Маланюк вже виїхав із Подєбрад і М.Му-хин листувався з Ю.Липою безпосередньо. Незабаром останній почав надсилати Мухинові частинами рукопис роману пригод ХУII століття –“Козаки в Московії”, якого він передруковував і вносив до мови автора деякі правки. М.Мухин свідчить також про те, що Ю.Липа захоплювався малюванням, ілюструючи з іншого боку чистих аркушів рукопису окремі дієві постаті чи й сюжети.
Протягом 1930-1931 років М.Мухинові довелося деякий час редагувати празький "Студентський вісник". Він вмістив на його шпаль¬тах декілька віршів Ю.Липи із циклу “З Київських легенд”: “Кожум`-яка”, “Св. Софія”, “Пан Адам Олеарій” та дві дещо більші речі - вертеп “Ярмарок” (очевидто той, про який ішла мова вище - О.Я.) і цикл “бароккових віршів-медальйонів”, який складався із шістнадцяти поезій.
Взимку 1930-1931 років, за дорученням автора, М.Мухин клопотався виданням у літографії Ярковського на Корунній вулиці, що на Виноградах у Празі, другої збірки поезій Ю.Липи “Суворість” (про що йшлося вище – О.Я.). Текст збірки було передруковано на канарковий літографічний папір досвід¬ченим інженером Андрієм Кістем.
Влітку 1933 року М.Мухин переїхав до Ужгорода. Ю.Липа, дові-давшись, що Мухин опинився, в такому, на його думку, “провінційному заглушшю”, почав надсилати другові велику кількість друкованих видань, зокрема, французьких і польських, серед яких були: “Nouvlles
_______________
11. Липа Ю. Черниця //Студентський вісник.- Прага.- 1927.- № невід.
12. Мухин М., там само.
1іттеraires” - тижневий часопис без назви лише з датою року; “Mаrianne”; “Nasza Pszyszlosc”, часопис польських консерваторів, де були статті Бобжинського про Україну; розвідка Голомбка про Кирило-Мефодіївське братство; “Вunт Mloduch”, зі статтями на літературні теми, видання Бохенських; “Musl Ро1sка”, “Ріоn” та багато інших. З цього можна зробити висновок й про коло літератури, яку читав і яка цікавила самого Ю.Липу, оскільки надсилати будь-що він своєму приятелю напевне не став би. Не забував Ю.Липа знайомити М.Мухина і з власними новими публікаціями відповідно до їх появи з друку.
Літа 1934 року, на замовлення редактора “Самостійної Думки” в Чернівцях, М.Мухин надіслав разом з першими віршами Л.Мосендза й недрукований вступ до “Козаків у Московії” – “Подорож Латки до Києва” Ю.Липи.
У своїх спогадах М.Мухин повідомляє про долю його архіву, чималу частку якого становили листи Ю.Липи. Напередодні загарбання Карпатської України 1938 року М.Мухин надіслав листи Липи до “одного з мальовничих сіл Карпатського середньогір'я, де їх мадярське королівське військо... напевне спалило в березні наступного року (тобто 1939 року - О.Я.), разом з гарним медальйоном-мініятюрою портретом Ю.Липи барвними олівцями праці Петруся Холодного (дарунок Ю.Липи мені)...” [13].
Спогади М.Мухина відображають цікавий період життя Ю.Липи -початок його творчої діяльності. В них ми знаходимо цінні деталі його зовнішності, зокрема, дізнаємося про колір очей, що є таким важливим моментом, скажімо, у створенні художнього портрету Ю.Липи. Крім того, перед читачем вимальовується коло творчих контактів Ю.Липи, так важливе при дослідженні його численної й так ще мало вивченої біографії. Зі спогадів М.Мухина ми дізнаємося про історії опублікування тих чи інших тюрів письменника.