ЮРІЙ ЛИПА У СТОСУНКАХ ІЗ МИХАЙЛОМ МУХИНИМ
9. ЦДАВОВУ.- Ф.4465.- Оп.1.- Спр. 575.- Арк. 1.
“Ярмарок” – О.Я.), інша – незакінчений лист до Е.Маланюка, що складається з дванадцяти віршів-“карт” (очевидно це поетичний цикл “Карти”; при підшивці в архівній справі № 578 фрагменти збірок переплутані – О.Я.).
У листі до М.Мухина від 30 грудня 1930 року Ю.Липа писав, що закінчується сьомий тиждень його перебування в шпиталі (причина хвороби поки не з`ясована – О.Я.). “А вчора знов хвороба зміцнилась, отже сижу далі. А з того сидіння як бачите зродився Лист до Вас та до п. Євгена (мається на увазі Маланюк – О.Я.) (нескінчений)”.
“Лист” до М.Мухина починається словами: “До його Милости Пана Мухина, сенатора Парнасу Україномалоросійського і орденів Кавалєра Високодостойний і сердечнолюбязний Приятелю мій і Пане!”
Далі у пишномовному стилі автор оповідає, як, лежачи в шпиталю, мав він “вельми дивну пригоду”. До нього, хворого,на ліжко сів шляхтич маловідомий в рукавичках наперфумованих” і запросив його “на шпацір”. Під час тієї прогулянки побачив він картину, де в людській подобі були “якби демони розмаїтії із неподвижного і непорушного краю вилетівши”, і були вони “в ярмарку україноруськім перемішанії…”
І побачив він “стропила небеснії розмаїтими дорогами сельськими, бруками міськими, стежками лісними, трактами гетьманськими, байраками козацькими і инчими розними шляхами поперетикані і путі тії світилися і жили, і цілий той маїстрат небесний світився і говорив тисячами голосами”.
Ті голоси автор і записав. Говорили там і “вельми хитрі чужоземнії люде”, котрі вважали, що українці – “то діти, Або щось, може, сите, мрійне, ніби меланхолійне” і їх “можно покорити”. “лиш обіцяти, присипати, скути І – задавить, співаючи вольнолюбиві нути”. У наступних “голосах” поет висміює тих “жебраків”, котрі сподіваються, що нація без боротьби здобуде собі державність, незалежність, бо:
“Инші народи з моцею своєю
Скажуть: - То уштиве дтия
хороше.
Співає пісеньки, не бунтує,
Не стремить, щоб що злого
зробити,-
Випадає похвалити ці діти
І державність дати.
-Хай нам світить надія!
- Хоч би й без дати.
- Хай скінчиться веремія
Малоросійського гевала!