ЮРІЙ ЛИПА У СТОСУНКАХ ІЗ МИХАЙЛОМ МУХИНИМ
______________
3.Мухин М., там само.
наближення червоних до Станіслава...
М.Мухин згадує: "Яснозбройний Юрій підійшов до мене в провул¬ку коло готелю "Варшава" й поважно стиха запитав, як я дивлюся на становище. Становище тоді справді щодня гіршало. Високий, ставний Ю.Липа тоді вже значно змінився від таких недавніх весняних днів у Кам'янці. Велика українська національна відзнака з святим Юрієм оз¬доблювала його маринарку. Він здавався вже не тим русявим юнаком, що неначе ненароком вийшов на сонце з темряви книгозбірні, а доб¬ре розвиненим засмаленим спортовцем. Всі рухи його були повні сили, убрання незвичайно гарно пасувало йому до лиця й до постаті.Я частіше зустрічав його на вулицях Станіслава в серпні того ж року і щоразу впадала в очі така раптова зміна з Ю.Липою, що так хутко змужнів"[4]. М.Мухинові вже не судилося побачитись з Ю.Липою особисто. Однак через декілька років між ними зав'язалось жваве ли¬стування.
"Рік пізніше (тобто приблизно 1925 року - О.Я.) - пише М.Му-хин, - Ю.Липа презентував мені через Е.Маланюка першу книжку віршів з написом. Двічі перечитавши її в потязі Подєбради-Прага, я був щиро збентежений... Невже це твори автора "Князя полоненого"? Здавалося, що на пій книзі ще тяжить спадщина манірної доби есте¬тизму й модернізму, доби "Української хати" (Київ, 1908-1914). Особливо дратував вірш з початковим рядком: "Садів аркади тріпот¬ливі..." Зрештою, під впливом цього була написана рецензія, тоді ж і надрукована, в якій було в повній мірі висловлене здивування несвоєчасністю "Тріпотливих аркад". Але - дивна річ - нефортунний зшиток "Світлости" чомусь аж ніяк не міг вибрести з моєї актівки, і мало не щодня під час залізничної подорожі я заглядав до нього, бо, по-перше, деякі вірші мені одразу дуже сподобалися. І от, що далі, то більше знаходилося непомітної спочатку краси і глибини змісту, аж, за вийнятком 2-3 річей, ціла решта збірочки цілковито "сприйнялася" [5].
Наведений уривок свідчить про надзвичайно поважне ставлення молодого поета до плодів своєї творчості. В добу, коли значна час¬тина емігрантського літературного середовиша була охоплена декадентськими настроями, Ю.Липа вважав своїм обов'язком як
_______________
4.Мухин М., там само.
5.Мухин М., там само.
письменни¬ка не лише підіймати патріотизм читача, але водночас пропонувати йому речі високомистецькі, естетично довершені, на яких би не тя¬жіла нота голого патріотизму. Пізніше ці переконання Ю.Липи будуть покладені в ідеологічну основу літературного угруповання “Танк”.
Приблизно тоді ж, тобто на початку 1925 року, Ю.Липа інколи через Е.Маланюка передавав до друку в Празі деякі свої рукописи. Так були опубліковані в “Студентському віснику” вірш “Сімнадцятий” та драматичний етюд “Бенкет” [6]. Спочатку цей етюд опинився в ру¬ках відомого Микити Шаповала, колишнього співредактора “Українсь¬кої хати”, але в своїй “Новій Україні” він не захотів його друку¬вати, повернувши рукопис. Причина, швидше за все, була не стільки критична, як політична чи ідеологічна. Шаповал, напевне, відчув “горду будівничість” Ю.Липи, а тому, сам стоячи на позиції програ¬мового “дейнецтва” чи руйнації, рішучо відмовив у публікації сво¬єму молодому “опонентові”.
Цікавим епізодом у стосунках Ю.Липи та М.Мухина є участь останнього у виданні другої поетичної збірки Ю.Липи “Суворість” (переповідаємо тут за нещодавно опублікованою до 100-ліття письменника розвідкою Надії Миронець, яка віднайшла заховані у фондах рідкісні матеріали особистого архіву Ю.Липи [7]- О.Я.). У фондах Центрального державного архіву вищих органів влади України зберігаються матеріали, що проливають світло на процес підготовки до видання цієї поетичної збірки. 30 грудня 1930 року, перебуваючи у госпіталі, Ю.Липа написав листа М.Мухину, який, як видно, безпосередньо займався підготовкою збірки до друку, сприяв цьому, очевидно, і Е.Маланюк. Ю.Липа, зокрема, писав: "Що до друку віршів, то вже Вам писав п. Єв[ген] і Ви остільки були добрі, що згодилися перепровадити справу коректи і друку. Друк – щось в роді “Книголюба”, тільки менший розмір. Папір аби не дуже паскудний. Окладинку? Якийсь кольоровий, сірий чи инший папір. Хто ж для мене малюватиме? Про мене хто хоче, аби поза написом “Юрій Липа. Суворість” нічого там не було. Або зоставити гладко і