ЮРІЙ ЛИПА У СТОСУНКАХ ІЗ МИХАЙЛОМ МУХИНИМ

- Лиш не треба, на Бога не

треба

Щоб Вона повставала,

вбивала”.

Чулися йому й голоси тих інтелігентів, які мріяли про те,

“Як би так зробити

війну без пожару,

Як би так зробити,

Націю обережно потихенку,

Годувати її книжечками

у затишному курничку

І вивести на світ готову,

першорядну, без боротьби,

Перехитривши всіх?”

Чулися йому й “люде чужоземні, о України гонір, славу і фортуну в карти граючії”, які ладні були за будь-яку ціну здобути Вкраїну і зрозумів він, що ті голоси “се бо єсть батог Божий над моїм краєм!” А в кінці свого змагання з нечистою силою почув він голос, із нутра “гори самої найвищої в краю нашім, а Лисою званою” виходящий:

“ – Дай душі великої,

щоб злочини великії людей цих

опанувати, змити

І вставати, і творити!”

Автор у тому ж стилі просить приятеля, котрому адресований лист: “Оную пригоду мою правдивую і посвар неабиякий із духом нечистим оповідж тільки людям статечним яко ж і ми єсьмо. Инчим оповідати скрого Вашмости варую і заказую”. Датований цей твір 17 грудня 1930 року [10].

Але повернімося до цитованих вище спогадів М.Мухина. “Кілька років пізніше, - згадує М.Мухин, - не пригадую вже з якого саме приводу, до мене звернувся Юрій. Перед тим він звертав¬ся до мене лише в листах до Е.Маланюка. Через Е.Маланюка був наді¬сланий

рукопис "Черниці", невеликої стилізованої прозової речі, шо через _______________

10. Миронець Н. Матеріали Юрія Липи в ЦДАВОВ України //Літе-