ОРГАНІЗАЦІЯ ГОТІВКОВОГО ГРОШОВОГО ОБІГУ

боку населення;

—розвитком ринку державних цінних паперів, орієнтованих на

населення;

—запровадженням високоефективних банківських технологій у

галузі розрахунків, зокрема Національної системи електронних ма¬

сових платежів за допомогою пластикових карток.

3.2. РЕГЛАМЕНТАЦІЯ ГОТІВКОВОГО ОБІГУ НА ПІДПРИЄМСТВАХ І В ОРГАНІЗАЦІЯХ

Національний банк України організує готівковий обіг у країні, який поряд з безготівковими розрахунками є складовою загального грошового обороту і являє собою сукупність платежів, що здійсню¬ються готівкою. Взагалі сфера застосування готівкових коштів у функції засобів обігу і платежу в більшості розвинутих країн з рин¬ковою економікою обмежена. Там основна частина розрахунків і платежів (93—95 %) здійснюється без використання готівки і лише незначна (5—7 %) — готівкою.

Збільшення застосування безготівкових розрахунків, тобто без участі грошей у формі готівки шляхом переказування грошових коштів із рахунку платника (покупця) в установі банку на рахунок одержувача (продавця), дає змогу:

—значно зменшити витрати обігу, пов'язані з готівковими роз¬

рахунками,

—звести до мінімуму суму грошей, що перебуває в обігу;

—раціонально використовувати тимчасово вільні кошти на бан¬

ківських рахунках для надання кредитів суб'єктам господарювання,

що потребують цього;—істотно прискорити самі розрахунки унаслідок запроваджен¬

ня найновіших засобів електронного зв'язку;

—посилити контроль за виконанням договірних зобов'язань як

одержувачами грошей, так і платниками.

Водночас у загальній грошовій системі України готівковий обіг продовжує відігравати значну роль, пов'язану головно із обслугову¬ванням населення в процесі формування і розподілу його грошових доходів. Економіку України в період ринкових перетворень харак¬теризує різке зростання питомої ваги готівки в загальній грошовій масі (до 40—50 %). Це пояснюється передусім різким збільшенням кількості суб'єктів господарювання, особливо у сфері торгівлі і на¬дання послуг, і відповідно зростанням кількості розрахунків готів¬кою між ними і населенням. Крім того, зростання потреби в готівці пов'язано також з кризовими явищами в економіці в цей період, за¬гостренням інфляційних процесів, намаганням багатьох суб'єктів господарювання зменшувати наявні доходи й ухилятися від сплати податків, а також певною недовірою населення до банківських ус¬танов і безготівкових платежів, породженою знеціненням заощад¬жень громадян.

Наприкінці 1997 р. усім суб'єктам господарювання було надано право здійснювати розрахунки між собою готівкою, що також впли¬нуло на збільшення її потреби.