Методологія платіжного балансу України

Чимало країн, зокрема Австралія, Англія, Росія, використовують си¬стему збирання інформації на базі статистичних обстежень. Недоліком цієї системи є громіздкість, адже опитувальники займають в окремих випадках десятки сторінок, що ускладнює роботу агентів зовнішньо¬економічної діяльності, а також не дає можливості зробити деталізовані інформаційні «розтини», наприклад, валютної структури балансу тощо.

В основу інтегрованої системи збирання інформації, яка застосо¬вується в більшості європейських країн та в Канаді, покладено бан¬ківську звітність.

Національний банк України, формуючи дані в структуру платіж¬ного балансу, об'єднує банківську статистику з іншими допоміжни¬ми інформаційними джерелами. Банківська звітність щомісячно по¬стачає інформацію про рух валюти на кореспондентських рахунках у зарубіжних банках за операціями платіжного балансу, на рахунках фізичних та юридичних осіб — резидентів України за кордоном та на рахунках нерезидентів у національній валюті, інформацію про рух готівкової іноземної валюти.

Для забезпечення НБУ такого роду даними кожний уповноваже¬ний банк (банк, який має право на проведення операцій із валютни¬ми цінностями) звітує за формою, яка має такий вигляд (див. с. 304).

Для забезпечення глобальної автоматизованої перевірки якості даних в Україні організовано замкнену систему надходження інфор¬мації, згідно з якою рух коштів на коррахунках в іноземних банках за статтями платіжного балансу зіставляється із залишками на поча¬ток та кінець періоду. Щомісячно, на 15-й день після звітного періо¬ду отримуються електронною поштою звіти комерційних банків про залишки та рух коштів за кожним відкритим коррахунком з інозем¬ним банком (як ностро, так і лоро) в оригінальній валюті з інформа¬цією про рух коштів за статтями платіжного балансу та країнами — торговельними партнерами (приблизно 40 тис. агрегованих операцій протягом місяця). Якщо лоро-рахунок банку-нерезидента відкритий у внутрішній валюті, операції на цьому рахунку також підлягають звітуванню. Для кожного кореспондентського рахунку банку запов¬нюється окрема форма. Залежно від його характеру сальдо на поча¬ток періоду записується у вимоги або зобов'язання банку. Так само заповнюється і сальдо на кінець періоду.

Про рух коштів на кореспондентських рахунках інформація пода¬ється за всіма операціями за кредитом та дебетом. Для кодування операцій згідно з класифікацією статей платіжного балансу банк ви¬користовує спеціальний перелік кодів. Дані відображаються таким чином: для ностро-рахунків — надходження коштів за кредитом, за дебетом — їх вибуття, для лоро-рахунків — навпаки: за кредитом — кошти сплачені (вибуття з рахунку), за дебетом — надходження кош¬тів на рахунок. Наведемо приклад заповнення форми (у тис. рос. руб.).

Таблиця 9.1

Код операціїКод країниКредитДебетОперація

12345

122164340000,000Експорт металу в Росію

122264351200,000Імпорт лікарських засобів із Росії

За кожною операцією зазначається її тип та країна зарубіжного партнера. Характеристики операцій, назва країни та найменування валюти подаються у закодованій формі.

У колонці 2 (країна) зазначається код країни — платника або одержувача платежу, і в жодному разі не назва країни банку-кореспондента. Повернення помилково зарахованих коштів відоб¬ражається з тим самим кодом, що й їх отримання, в тій самій графі, тільки зі знаком мінус.

Форма №1-ПБ (місячна)

Затверджена постановою Правління