Методологія платіжного балансу України

Довгострокові позики — це кредити МВФ та інших міжнарод¬них організацій, гарантовані або негарантовані державні кредити, довгострокові кредити, що надходять за прямими кредитними лі¬ніями, інші позики, початковий термін погашення яких становить понад рік.

Короткострокові позики — банківські кредити, в тому числі на фінансування зовнішньоторговельних операцій, платежі за угодами РЕПО, інші види позик та авансів (включаючи іпотечні кредити), що передбачають початковий термін погашення менший за один рік або виплачуються за першою вимогою.

Депозити — ліквідні депозити (депозити до запитання) та інші види депозитів, кошти за трастовими угодами, депозити в кредит¬них спілках, будівельних товариствах тощо.

Інші активи (пасиви) — інші інвестиції, що не ввійшли до трьох зазначених вище категорій.

Резервні активи — це іноземні фінансові активи, які фактично належать органам грошово-кредитного регулювання, перебувають у розпорядженні цих органів та можуть бути реально використані, якщо в цьому з'явиться потреба. Ці фінансові активи контролюють¬ся монетарною владою і призначені для фінансування і регулювання дефіциту платіжного балансу та для інших чітко обумовлених цілей. Основні складові резервних активів: монетарне золото, спеціальні права запозичення (SDR), резервна позиція в МВФ, іноземна валю¬та, інші фінансові вимоги. Зміна стану резервних активів означає, що проводяться фінансування дефіциту платіжного балансу, офі¬ційна інтервенція на валютному ринку, метою якої є вплив на курс національної валюти та інші операції.

У платіжному балансі відбиваються зміни міжнародних резервів протягом певного періоду. Зміни мають місце, якщо провідні гро¬шово-кредитні інститути продають або купують іноземні ліквідні активи чи певні ліквідні зобов'язання.

9.3. ПРИНЦИП ФОРМУВАННЯ ПЛАТІЖНОГО БАЛАНСУ

Основний принцип формування платіжного балансу полягає у ві¬дображенні кожної операції, що проводиться двома рівними за ве¬личиною проведеннями, тобто кожному руху матеріальних засобів протистоять відповідні зміни фінансових вимог або зобов 'язань.

Перша записується за кредитом з позитивним знаком, друга — за дебетом з негативним знаком. Сума всіх кредитових проведень має дорівнювати сумі дебетових, тобто чисте сальдо за всіма проведен¬нями має бути нульовим. У більшості операцій платіжного балансу відбувається обмін однієї економічної цінності на іншу. Кожна еко¬номічна цінність має реальне матеріальне втілення (товари, послуги, прибутки) і фінансове відображення. Це і показується кредитовою та дебетовою операціями за системи подвійного запису, якщо здійс¬нюється операція обміну (наприклад, експортні товари обмінюють¬ся на відповідну кількість грошей, яка показується у фінансовому рахунку). Бувають, однак, випадки, коли обмін не здійснюється. То¬ді друга частина операції проходить за статтею «трансферти» (на¬приклад, у разі гуманітарної допомоги іноземних держав).

Відповідно до теорії платіжного балансу операція відображаєть¬ся за кредитом, якщо експортуються реальні матеріальні цінності (товари, послуги, прибутки), і за дебетом — якщо імпортуються.

Показники фінансового рахунку відбивають зміни зарубіжних активів та пасивів. Інакше кажучи, за активами (в їх матеріальному або фінансовому виразі) з позитивним знаком (за кредитом) показу¬ється їх зменшення, з негативним знаком (за дебетом) — збільшен¬ня. За пасивами з позитивним знаком (за кредитом) відображається їхнє збільшення, з негативним знаком (за дебетом) — зменшення. Розглянемо використання системи подвійного запису для різних операцій платіжного балансу на прикладах:1. Країна А експортує товари (зменшення активів) у країну В в обмін на інші товари еквівалентної вартості 100 млн дол. США (збільшення активів на рівну величину). Це простий приклад бартерної угоди. У платіжному ба¬лансі країни А робиться проведення:

КредитДебет

Поточний рахунок

(експорт товарів)100