ВИНИКНЕННЯ ЦЕНТРАЛЬНИХ БАНКІВ, ЇХ ЗАДАЧІ ТА ФУНКЦІЇ

- строкове РЕПО.

Політика відкритого ринку широко застосовується в регулятивній діяльності центральних банків. Це найбільш дійовий і гнучкий інструмент грошово-кредитної політики.

6.3. Валютне регулювання і

контроль

Валютне регулювання і контроль — це важливі інструменти валют¬ної і грошово-кредитної політики. Головною метою валютного регулюван¬ня, яке здійснює центральний банк, є проведення зваженої і обгрунтованої курсової політики.

Основні методи валютного регулювання, якими користуються цен¬тральні банки:

- девізна політика;

- процентна політика;

- управління валютними резервами;

- валютні обмеження.

Девізна політика полягає у зміні обсягів купівлі та продажу іно¬земної валюти з метою впливу на курс національної грошової одиниці. Ви¬користання девізної політики має певні межі. Через обмеженість розмірів офіційних валютних резервів продаж іноземної валюти має чергуватися з її купівлею, інакше резерви можуть бути вичерпаними.Процентна політика. Змінюючи розмір офіційної процентної став¬ки, центральний банк чинить певний вплив на притік чи відтік капіталів і, тим самим, — на валютний курс. Підвищення ставки сприяє підтримці курсу, оскільки стимулює попит на дану валюту, а її зниження призводить до послаблення валюти.

Управління валютними резервами включає в себе формування їх оптимальної структури і раціональне розміщення активів країни за кордо¬ном (у депозити в закордонних банках, у цінні папери, шляхом проведення форексних операцій). Офіційні валютні резерви складаються із золота, іноземних валют, спеціальних прав запозичення (СПЗ), а також квоти країни в Міжнародному валютному фонді (табл. 12).

Валютні обмеження становлять сукупність заходів і правил, сфор¬мульованих в законодавчому порядку або центральним банком і спрямова¬них на досягнення рівноваги в платіжному балансі, підтримання стабільного курсу національної грошової одиниці та досягненні інших цілей. Вживаються різні форми валютних обмежень, наприклад:

- обов'язковий продаж валютних надходжень резидентів від здій¬снення експортних операцій;

- заборона на ввіз та вивіз валютних цінностей без спеціальних доз¬волів;

- встановлення для комерційних банків обов'язкових нормативів відкритої валютної позиції тощо.

Валютна політика, що проводиться в Україні, базується на поєднанні часткової лібералізації валютних операцій із збереженням певних валют¬них обмежень.

В Україні офіційний обмінний курс гривні до іноземних валют вста¬новлює НБУ. З 1997 р. в Україні затверджено режим регульованого «плаваючого» курсу, зокрема визначається «валютний коридор». Як базова валюта, щодо якої здійснюється прив'язка курсу гривні, використовується долар США — головна резервна валюта та міжнародний платіжний засіб (табл. ІЗ).

Згідно з діючим законодавством Національний банк України є орга¬ном валютного контролю. Метою валютного контролю є забезпечення дот¬римання резидентами та нерезидентами валютного законодавства.