Банківська система зарубіжних країн
Зараз на ощадні установи розповсюджуються резервні вимоги, дякуючи чому вони можуть одержувати позику Федеральної резервної системи.
2. Банківська система Франції.
Банк Франції був заснований в 1880 році за ініціативою Наполеона І і першочергово функціонував як приватне акціонерне товариство. Поступово він почавши виконувати функції центрального банку, у того числі емісійну, а в 1848 році перетворився в єдиний емісійний центр держави. Лише в 1936 році у відповідності з прийнятим законом Банк Франції перейшов до під контроль чину, в результаті чого виконавчі органи отримали повноваження назначати керівників основних підрозділів Банку. У 1945 році Банк був націоналізований. Його акціонерний капітал (50 млн. фр.) був викуплений на протязі 20 років за високим курсом акцій шляхом обміну їх на 3%-ві державні облігації. Статус державної встанови Банк Франції зберігає і у теперішній час. До 1993 долі він діяв на основі Статуту 1973 долі.У 1993 році був прийнятий Закон про Статут Банку Франції. У відповідності з ним Банк Франції розробляє і проводити грошово-кредитну політику в цілях забезпечення стабільності цін і виконує свою місію в межах загальної економічної політики чину.
Для сучасної функціональної структури Банку Франції характерна централізація адміністративної влади в руках керуючого. Він і обидва його замісника призначаються директором Ради міністрів Франції строком на 6 років без права відгуку і не можуть займати ці посади більш двох строків. Такий порядок призначення - свого роду гарантія незалежності центрального банку. Керуючий, вік якого не повинний перевищувати 65 років приносити присягу президенту республіки.
Керуючий, наділений широкими повноваженнями і правами, здійснює керівництво Банком Франції, визначає загальні напрямки діяльності всіх його підрозділів. Йому надано право назначати службовців на всі посади в Банку, за виключенням директора філії Банку - його кандидатуру він може лише запропонувати, а призначає на цю посаду Міністр економіки і фінансів Франції.
Функції замісників керуючого Банком чітко розмежовані: одні з їх відповідають за питання грошової політики інші - за адміністративні питання.
Керує Банком Франції Генеральна Рада, до складу якого входити Рада по грошовій політиці, створена в 1993 році у відповідності із Законом про Статут Банку Франції. Рада по грошовій політиці розробляє напрями грошової політики і відслідковує динаміку грошової маси та її агрегатів; визначає порядок проведення Банком Франції позичкових, облікових, заставних, валютних операцій, догод з оберненим викупом, надання гарантій за даним видами операцій; встановлює параметри політики обов’язкових резервів (базу вирахування, норми відрахувань).
До складу Ради з грошової політики входять Керуючий Банком Франції (голова Ради). Два його замісника і шість висококваліфікованих спеціалістів в області грошово-кредитних проблем, фінансів і економіки, які призначаються Радою міністрів країни, кандидатури яких пропонують представники палат парламенту і Глава Економічної і Соціальної Ради. Рядків повноважень шкірного члена даної Ради (крім керуючого і його замісників) визначається за жеребкуванням; для двох представників встановлюється рядків у три роки, для двох інших- шість років і для двох останніх - 9 років. Членуй Ради не можуть бути обрані на другий рядків, за виключенням лише представників, що здійснюють свої повноваження на протязі трьох років.
Рада з грошової політики скликається за ініціативою її голови (керуючого Банком Франції) не менше одного разу в місяць. Рішення Ради мають силу закону при наявності 2/3 його членів. При відсутності кворуму Рада з грошової політики скликається повторно і тоді рішення може бути прийнято простою більшістю голосів. При рівній кількості голосів “ЗА” і “ПРОТИ” вирішальним є голос голови.
У засіданні Ради мають право приймати доля Прем’єр Міністр і Міністр економіки і фінансів, але без права голосу, хоча сморід можуть запропонувати на обговорення Ради будь-який проект рішення.
До Генеральної Ради крім членів Ради з грошової політики входять голова Державного Казначейства (що призначається директором ради міністрів Франції) і голова від службовців Банку Франції, обираємий строком на 6 років.
Головою Генеральної Ради є Керуючий Банком Франції, який визначає порядок денний засідань Ради. У компетенцію Генеральної Ради входять розгляд загальних питань управління Банком, у того числі кадрової політики і штатного розпорядку; прийняття бюджету Банку і внесення в нього змін; складання та затвердження балансового звіту; розробка проекту використання прибутку; визначення розміру дивідендів, що відраховуються державі худе.