Операційний день банку

Якщо а – пасивний і b – активний рахунки, то “реальні” залишки на обох рахунках зменшуються, що відображає зменшення ресурсів банку.

Наприклад, коли клієнт “знімає” з рахунка (забирає з банку) гроші готівкою, то а – рахунок клієнта і b – рахунок каси.

Внутрішня структура рахунка включає:

• повний номер рахунка;

• його назву;

• ідентифікацію клієнта;

• дати відкриття і закриття;

• тип рахунка (пасивний, активний, активно-пасивний);

• поточний та мінімально допустимий (межа) залишок.

Крім того, з кожним рахунком пов’язуються всі обіги за ним і залишки на ті дні, коли з рахунком виконувалися які-небудь проводки.

Мінімально допустимий залишок (межа) g для активного і пасивного рахунків показує значення, починаючи з якого виникає “червоне сальдо” (overdraw).

Для розрахункового рахунка клієнта (пасивний), як правило, g = 0.

Якщо g < 0, то g – мінімальна сума, яку клієнт зобов’язаний постійно тримати на рахунку (фактично – плата за обслуговування рахунка).

Якщо g > 0, то g – допустима сума кредиту для клієнта (контокорентний рахунок).

Кожний оберт за рахунком включає:

• ідентифікацію первинного документа, який “породив” цей обіг;

• кореспондентський рахунок;

• дату та суму оберту.

Якщо оберт за дебетом, то сума додатня, якщо за кредитом – від’ємна.

Кожний залишок за рахунком на конкретну дату включає:

• залишок (зі знаком) на кінець вказаної дати;

• суму обертів за дебетом і за кредитом (невід’ємні) на цю дату.

Первинний документ – це підстава для здійснення операції над рахунками, при виконанні якої буде сформовано декілька проводок.

Розглянемо на прикладі, як “будуються” проводки при виконанні деяких типових операцій, коли жодний підрозділ банку (філія, відділення) не має свого внутрішнього замкненого балансу.