Операційний день банку
• стадія обробки документа та інше.
Усі об’єкти, з якими працює бухгалтерський облік, групуються на синтетичних рахунках, що відкриваються відповідно до єдиних планів рахунків. Усі особові рахунки в межах України мають унікальну ідентифікацію.
Рахунки – бухгалтерські реєстри (переліки, списки), на яких за економічним змістом групуються і відображаються всі об’єкти бухгалтерського обліку. Записи до них здійснюються на підставі первинних документів, якими оформляються всі банківські операції. Усі рахунки поділяються на балансові і позабалансові. Балансові рахунки бувають активними, пасивними та активно-пасивними.
1) Пасивні рахунки призначені для обліку власних і залучених коштів. На них відображаються фонди банку, вклади (до запитання, термінові, ощадні), прибуток банку, отримані міжбанківські кредити, кошти в розрахунках.
2) Суми на активних рахунках показують, як використовуються всі кошти (ресурси) банку. На них відображаються готівка в касах, залишки на рахунках у банках-кореспондентах, короткострокові і довгострокові позики, витрати на капітальні вкладення, приміщення і техніку.
3) Частина рахунків має змішаний характер – активно-пасивні. На позабалансових рахунках показується рух цінностей і документів, які надходять у банк на зберігання, інкасо або комісію.
Кожний банк (філія) в межах України має унікальний код (МФО). Кожний відкритий у банку рахунок має свій номер, який разом з МФО однозначно його ідентифікує.
МФО банку має 6 цифр, з яких 5 інформаційних і одна контрольна, що вираховується за п’ятьма першими.
Номер рахунка має 12 цифр (як правило, використовуються 9), із яких 3 цифри задають балансовий номер другого порядку, 8 (як правило, 5) цифр – порядковий номер рахунка в межах балансової групи й одна цифра – контрольна. Контрольна цифра обраховується за 11 (як правило, 8) інформаційними цифрами рахунка і кодом (МФО) банку.
Баланс банку – це бухгалтерський документ, який відображає стан власних і залучених коштів банку та їх розміщення в кредитні та інші активні операції.Усі операції з рахунками, які входять в один баланс, задаються проводками. В ОДБ проводка частіше задається за допомогою обертів. Кожна проводка – це два оберта за кореспондентськими рахунками.
Усі операції відображаються на рахунках бухгалтерського обліку за допомогою подвійного запису, при якому кожна операція проводиться однією сумою за дебетом одного рахунка і кредитом другого. Цей взаємозв’язок бухгалтерського обліку називається кореспонденцією рахунків, а рахунки – кореспондентськими.
Для зручності підготовки різноманітних документів в ОДБ підтримується інформація про залишки на рахунках на різні дати.
Для зберігання залишку на рахунку використовуються додатні і від’ємні числа. Додатній залишок відповідає дебетовому, а від’ємний – кредитовому.
Якщо рахунок активний, то його залишок, як правило, невід’ємний; у випадку пасивного рахунка залишок недодатний.
Якщо баланс коректний, то сума усіх залишків на рахунках повинна дорівнювати 0.
При виконанні проводки a==s==>b рахунок а дебетується, а рахунок b кредитується на суму s. Залишки sа і sb на рахунках а і b відповідно змінюються за формулами:
sa = sa + s і sb = sb – s.
Якщо а – активний і b – пасивний рахунки, то “реальні” залишки на обох рахунках збільшуються, що відображає збільшення ресурсів банку.