Діагностика управління організацією

• дослідження діагностичних систем і їхніх зв'язків з об'єктом діагностики.

Ці напрямки відрізняються як за безпосереднім предметом дослідження, так і за використовуваними методами.

Перший напрямок діагностики пов'язаний з розробкою методів вирішення таких задач:

• вивчення умов функціонування і станів виробничих соціально-економічних систем;

• вивчення елементів систем і зв'язків між ними;

• вивчення можливих станів системи;

• аналіз можливостей проведення дослідження ознак, що характеризують стан системи;

• збір і обробка статистичних матеріалів, що дозволяють визначити розподіл ймовірностей можливих станів системи (діагнозу), а також закономірності прояву ознак;

• збір експериментальних даних про витрати, які пов'язані зі здійсненням дослідження виробничих соціально-економічних систем.

Другий напрямок діагностики в управлінні пов'язаний з побудовою моделей соціально-економічних систем і процесів діагностики і, отже, з аналізом таких основних задач:

• розробка методів діагностування кризи і причин, що породжують її в соціально-економічних системах;

• розробка правил побудови моделей, що дозволяють визначити стан соціально-економічних систем.

Обидва напрямки діагностики в управлінні тісно пов'язані; причому зв'язок цей носить двосторонній характер. З одного боку, емпіричний матеріал, отриманий при аналізі конкретних систем, необхідний для побудови моделей і для оцінки відповідності цих моделей тому чи іншому класу систем. З іншого боку, рішення теоретичних задач, сформульованих стосовно до побудови моделей соціально-економічних систем, не тільки важливе саме по собі, але й розширює межі емпіричного дослідження кризи і причин, що породжують її в соціально-економічних системах.Нині відома порівняно невелика кількість моделей соціально-економічних систем як об'єктів діагностики в управлінні. їх можна розбити на кілька груп залежно від ступеня їхньої абстрактності, тобто від того, які сторони систем одержали чи не одержали своє відображення в цих моделях. Разом з тим було б передчасно говорити про створення вичерпної класифікації моделей соціально-економічних систем в умовах управління.

Вивчивши опубліковані в літературі класифікації таких моделей, ми маємо можливість констатувати, що в найбільш простих моделях діагностики стану соціально-економічних систем не враховується структура системи, тобто передбачається, що система складається з деякого числа не пов'язаних між собою елементів. В іншому класі моделей, які враховують структуру системи, їх можна розподілити на дві групи залежно від того, явно чи не явно враховується ця структура.

У першому випадку при створенні моделі повинні бути зазначені впливи до зовнішніх входів системи і функціональні зв'язки між впливами і реакціями, що спостерігаються на зовнішніх виходах системи залежно від стану системи. Будь-яка, можлива для даної моделі, перевірка складається у визначенні реакції системи на заданий вплив.

У другому випадку модель соціально-економічної системи, яка діагностується, можна розглядати як кінцеву безліч пов'язаних між собою підсистем. Кожен елемент системи відповідає визначеною реакцією на прикладену до нього сукупність впливів, до числа яких можуть входити реакції інших елементів. Для створення даної моделі соціально-економічної системи необхідно вказати безліч елементів, безліч можливих станів системи, її структуру, що відбиває зв'язки між елементами.

Розглядаючи елементи систем, що діагностуються, не завжди можна ототожнювати їх з "фізичними" елементами системи, сукупністю частин, з яких дана система складається. Кожен з елементів системи (підсистеми) може викликати не один, а кілька кризових станів, і якщо поділ цих станів входить до завдання діагностики, то кожен такий елемент необхідно розглядати як сукупність елементів. Кризова ситуація в системах, шо діагностуються може бути викликана не тільки елементом системи, але і порушенням зв'язків між ними. Отже, схему об'єкта діагностики не можна змішувати зі звичайною функціональною схемою обстежуваної системи.