Діагностика управління організацією
Точність - це третя вимога до правильності діагнозу. Існує і така вимога, як відтворюваність дослідження, але це швидше бажана його якість, тому що якщо це не хронометраж, фотографія робочого дня чи кіноплівка, відтворити один до одного проведене дослідження неможливо, хоча б в силу фактора часу, тому що з його плинністю обов'язково зміниться один, два чи всі три обов'язкові умови процедури і оцінки дослідження.
Ціль, задачі і відповідність вимогам, що пред'являються до процесу діагностування, реальні, якщо все дослідження планується, організується і контролюється відповідно до логіки діагнозу.
Тепер з'ясуємо, що ж таке базові параметри? Для того, щоб правильно оцінити стан об'єкта діагнозу, необхідна система критеріїв, здатних адекватно відобразити специфіку конкретного об'єкта з урахуванням факторів, які впливають на нього в той чи інший період часу. Це, насамперед, побудова системи показників для оцінки стану об'єктів, розробка якісних та кількісних характеристик, шкали для виміру певних значень цих характеристик та показників.Діагностика також передбачає класифікацію можливих відхилень основних параметрів явищ, що досліджуються; їхніх проявів, процедури збору і обробки діагностичної інформації. У загальному вигляді проведення діагностичних досліджень, зазвичай, припускає порівняння стану вибраного об'єкта з якою-небудь нормою чи еталоном для того, щоб виявити наявність відхилень та визначити їхній характер — позитивний чи негативний. Цей перший тип визначається як діагноз, що встановлює відхилення від норми чи патологію. Він застосовується у тих випадках, коли необхідно отримати висновок про відповідність техніко-економічних та інших параметрів об'єктів, що діагностуються наявним вітчизняним аналогам.
Наступна традиційна форма або другий тип діагнозу, дозволяє визначити належність досліджуваного об'єкта до конкретного класу чи групи сукупності. Застосування цього типу дає можливість впорядкувати та систематизувати зміни, які відбуваються в результаті проведення конкретних досліджень. Прикладом тут є розподіл результатів на принципово нові та модифікуючі. Проведення діагностичних досліджень припускає отримання висновків про позитивний чи негативний стан об'єкта.
Третій тип діагнозу дозволяє оцінити вибраний об'єкт як унікальне сполучення ознак. Він використовується в ситуаціях, коли неможливо провести порівняльні оцінки і зіставлення через відсутність базових параметрів (їх просто немає). Його відмітною рисою є те, що тут немає необхідності в статистичній чи іншій інформації для доказу переваги об'єкта діагнозу. Досліджуючи стан об'єкта як унікальне сполучення ознак, досить переконатися в їхній наявності та надати їм докладну характеристику. Підсумком будь-якого дослідження є результат — діагноз стану об'єкта діагностування. Результат — це відповідність об'єкта, що діагностується, якомусь рівню, вимогам, еталону, нормі, характеристиці тощо чи відхилення від бази порівняння. Результати надаються у вигляді статистичних таблиць чи діаграм та дозволяють визначити прогноз стану об'єкта на основі динаміки зміни даних про об'єкт у часі. Постановка діагнозу — необхідна умова успішного функціонування та розвитку окремих систем та суспільства в цілому, а в разі потреби врахування його результатів може запобігти кризовій ситуації в тій чи іншій сфері.
Особливе місце в діяльності менеджера займає проблема управління кризовими ситуаціями, розв'язання якої дозволяє уникати непередбачених тенденцій і знижувати негативні наслідки. В умовах ринку при розвитку конкуренції і виникненні непередбачених ситуацій жоден вид діяльності підприємства не обходиться без проблем. Одна з основних цілей менеджменту полягає в тому, щоб мінімізувати кількість таких проблем шляхом вибору відповідних форм, методів і засобів управління, які дозволяють отримувати певні гарантії від ймовірних помилок і прорахунків. У діагностиці кризи об'єктом може бути вся економіка країни, окрема її галузь чи складна проблема. Діагностика проблеми — перший крок на шляху її вирішення чи локалізації. Діагноз проблеми в ряді випадків стає процедурою в кілька кроків із прийняттям проміжних рішень.
Центральне питання в діагностуванні складної проблеми — усвідомлення і встановлення симптомів чи труднощів наявних можливостей. Виявлення симптомів допомагає визначити проблему в загальному вигляді. Це сприяє також скороченню числа факторів, які слід враховувати стосовно управління. Доцільно уникати негайної дії для усунення симптому. Для виявлення причин виникнення проблеми необхідно зібрати і проаналізувати зовнішню і внутрішню інформацію досліджуваного об'єкта. Таку інформацію можна збирати на основі формальних методів аналізу ринку, аналізу фінансових звітів, інтерв'ювання, запрошення консультантів з управління чи опитування працівників. Інформацію можна збирати і неформально. У ході спостережень важливо бачити розходження між релевантною (доречною) і недоречною інформацією, а також уміти відокремлювати одну від іншої.
Релевантна інформація — це дані, що стосуються конкретної проблеми, людини, мети і періоду часу.