Діагностика управління організацією

Коли діагностують проблему, необхідно усвідомлювати те, що саме можна з нею зробити. Для оперативного управління кризами необхідно володіти їхньою чіткою класифікацією, виходячи з різних критеріїв класифікації криз. До них можна віднести такі: тип чи вид; сфера впливу чи виникнення кризи; метод визначення кризи; ступінь розвитку кризи; розподіл кризи в часі; характер обліку кризи; можливість регулювання кризи.

Проблема специфічних властивостей економічної діагностики є актуальною і включає:

• вивчення нових якостей об'єкта управління в результаті розвитку соціально-економічної системи;

• виявлення причинно-наслідкових зв'язків у розвитку об'єкта і суб'єкта управління;

• визначення меж експертних знань менеджера і використовуваних експертних систем у діагностуванні;• моніторинг за зміною станів ситуації в умовах високої ентропії ринкового макросередовища підприємств, що істотно знижує керованість і ступінь інформаційного контролю та ймовірність прогнозування;

• необхідність підвищення ефективності антикризових і прогностичних функцій діагностики.

Різке підвищення рівня складності функціонуючих соціально-економічних систем відбивається на вимогах до якості та ефективності їхнього менеджменту. Це вимагає концептуального переосмислення деяких напрямів і завдань в управлінні. Поряд із цим необхідно узагальнити теорію діагностики, щоб синтезувати різноманіття підходів до діагнозу фінансово-економічного стану підприємства, його організаційної структури і системи управління.

Відповідно до сучасних загальнонаукових визначень, управління є аспектом самоврядування системи й у загальному вигляді представляє упорядкування системи і вирішення проблемних ситуацій. Управління і самоврядування в межах однієї фірми чи підприємства взаємозалежні і є загальним ситуативно-цільовим полем виникнення проблем і їхніх можливих вирішень, що сприяє упорядкуванню в них різних процесів.

Діагностика як спосіб розпізнавання стану соціально-економічної системи за допомогою реалізації комплексу дослідницьких процедур і виявлення в них слабких ланок і вузьких місць відноситься до методів непрямих вимірів. Елементи соціально-економічних систем, властивості яких підлягають визначенню, звичайно недоступні для безпосереднього спостереження і виміру. Тому варто вимірювати не їхні параметри, а параметри процесів, які породжуються елементами цих систем і доступні для вимірів.

Діагностика як процес характеризується об'єктом, метою, завданням та методами (рис. 1).

Рис. 1. Характеристика діагностики як процесу

При управлінні господарська структура підприємства характеризується двома фундаментальними економічними вимірами. З одного боку, має вимір функціональний стан основних факторів виробництва (капітал, робоча сила, організація), що охоплюється поняттям "фінансово-економічний стан". З іншого боку, підлягають виміру види промислової діяльності, яких, за А. Файолем, нараховується шість: технічна діяльність, що включає виготовлення і виробництво; комерційна діяльність; фінансова діяльність; робота з забезпечення безпеки; облікова діяльність; управлінська діяльність, що охоплює прогнозування, планування, організацію, управління, координацію і контроль.

Проблема діагностики досліджувалася у деяких сферах досить активно і з різних точок зору. Із сукупності вивчених наукових праць можна виділити кілька груп досліджень, що різняться за проблематикою і методологією діагностики. У діагностиці підприємства як соціально-економічної системи можна виділити:

• вивчення соціально-економічних систем як об'єктів діагностики;

• побудова і вивчення відповідних моделей соціально-економічних систем;