Архітектура стародавнього Риму

В епоху республіки, особливо в V-II ст. до н.е., храм — основний тип громадської будівлі. Він склався поступово в результаті схрещування переважаючих місцевих італійсько-етруських традицій із грецькими, пристосованими до місцевих умов. Будувалися круглі і чотирикутні псевдопериптери із входом лише з головного фасаду. Круглий храм — моноптер складався із циліндричної основи, оточеної колонадою. Вхід був по етруському звичаю з однієї, торцьованої, сторони.

Архітектурна типологія храму Юпітера Капітолійського в Римі із целлою і нависаючою над нею покрівлею, очевидно, належить до будівель етрусків. До трьох грецьких ордерів римляни додали тосканський, що представляє собою трохи спрощену версію доричного, і композитний, у якому з'єднані риси іонічного і коринфського ордерів. Римляни внесли і деякі зміни в самі ордери, наприклад у римських доричних колон з'явилися бази. У цілому римські прямокутні в плані храми подібні грецьким.

Круглий храм Сівілли (чи Вести) у Тіволі (I ст. до н.е.), під Римом, оточений коринфськими колонами. Фриз прикрашений рельєфами із зображенням традиційного римського мотиву — бичачих черепів, «букраніїв», з яких звисають важкі гірлянди. Це був символ жертвоприношення і пам'яті. Ордер у таких храмах вирізнявся твердістю малюнка і сухуватістю: колони утратили властиву їм у Греції пластичність. Грецький круглий периптер звичайно мав східчасту підставу і був розрахований на круговий огляд. Храм Сівілли в Тіволі, як і етруські храми, поєднує фронтальну строго симетричну подовжню осьову композицію і круглу. Вісь храму підкреслена парадним входом з розташованими перед ним сходинками, дверима і вікнами. Масивна, зі склепінними прольотами основа храму в Тіволі створює перехід від кам'яного обриву скелі, що він мальовничо завершує, до витонченої круглої ротонди коринфського ордера з легким фризом з гірлянд. Піднятий на високу основу, гармонічний по пропорціях, зі стрункою і строгою колонадою, наповненою світлом, храм домінує в пейзажі. Його спокійні гармонічні форми контрастують з бурхливим каскадом водоспаду.

Прямокутні римські храми також відрізнялися від ордерних грецьких, як показує добре збережений храм Фортуни Віріліс на Бичачому форумі в Римі (I ст. до н.е.) – унікальний зразок раннього завершеного римського храму типу псевдопериптера із замкнутою фронтальною осьовою композицією. Грецький периптер у ній розчленований на відкритий з усіх боків глибокий передній портик і целлу, оточену напівколонами, що зливаються зі стіною. Акцентуючи головний фасад портиком із вільно стоячими колонами і парадними сходами входу, архітектор об'єднав його із замкнутою целлою іонічним ордером. У нього теж вхід лише з одного боку, іонічні колони завершуються капітелями скромного малюнка. Фронтон зовсім «негрецький», без скульптур усередині його тимпана і з багатими, строго накресленими профілями.

Чудові римські мости I ст. до н.е. Так, міст Мульвія крім його практичних достоїнств (він простояв більш двох тисяч років) вирізняється виразністю образа. Міст як би спирається на воду півкругами арок, опори між якими для полегшення ваги прорізані високими і вузькими прорізами. На арках зверху лежить карниз, що додає мосту особливу закінченість. Міст немов крокує від берега до берега безупинно йдучими арками: він динамічний і одночасно стійкий.

Своєрідність римської архітектури позначилося в створенні нового типу приватного житлового будинку багатих землевласників, торговців, ремісників. Римські особняки — це здебільшого одноповерхові будинки, у яких затишність сімейного побуту сполучалася з пристосованістю до ділового життя.Частково зовнішній вигляд римського міста можна представити на прикладі Помпеїв — італійського міста, що разом з містами Геркуланум і Стабії загинув у 79 р. н.е. у результаті виверження вулкана Везувій. Поховане під попелом місто випадково знайшли при будівництві водопроводу в XVII ст. З 1748 р. до наших днів продовжуються його розкопки. Місто мало регулярне планування. Прямі вулиці обрамлялися фасадами будинків, унизу яких були влаштовані лавки-таберни. Великий форум був обнесений прекрасною двоповерховою колонадою. Там знаходилися святилище Ісіди, храм Аполлона, храм Юпітера, великий амфітеатр, побудований, як і в греків, у природному поглибленні. Розрахований на двадцять тисяч глядачів, він значно перевершував потреби жителів міста і призначався також для приїжджих (населення Помпеїв складало не більш десяти тисяч чоловік). У місті було два театри.

Чудові помпейські будинки — «домуси». Це були прямокутні спорудження, що тяглися уздовж двору, а на вулицю виходили глухими торцевими стінами. Головним приміщенням був атріум (від лат. atrium — «закопчений», «чорний», тобто приміщення, що почорніло від кіптяви), що виконував священну функцію. Рим при основі мав у самому центрі культову яму — «мундус», куди всі жителі кидали плоди і жменю землі зі своєї старої батьківщини. Відкривалася вона лише один раз в рік — у день Підземної богині чи не відкривалася зовсім. Кожен будинок повторював цю модель: в атріумі часто був отвір у центрі даху — комплювій. Під ним знаходився басейн для збору води, близький до мундусу, — імплювій. У цілому атріум виконував функцію «світового стовпа», що пов’язував кожен римський будинок з небесами і підземним світом. Не випадково в атріумі стояли всі найважливіші речі: важка скриня із сімейними цінностями, стіл типу жертовника і шафа для збереження воскових масок предків і зображень добрих духів-заступників — ларів і пенатів.