Архітектура стародавнього Риму

Завершальною пам'яткою цього часу була базиліка Максенція, перемогу над яким увічнив Костянтин на Римському форумі (306—312 р. н.е.). Повернена фасадом до римського форуму базиліка, будівництво якої було розпочато Максенцієм (бл. 307), а завершилося вже при Костянтині (у 312), набагато ближча до остаточної форми склепінної християнської базиліки. Базиліка була задумана настільки грандіозною, з такими колосальними прольотами зводів, що навіть мудрість римських інженерів не врятувала її від руйнування – незабаром після зведення вона обрушилася. Наскрізною каркасною конструкцією вона перевершувала середньовічні християнські базиліки Західної Європи. Базиліка Максенція – одне із самих грандіозних склепінних споруджень Рима (площа 6 тис. кв. м). Прямокутна в основі, вона мала зі східної сторони критий портик на стовпах. Середній неф був перекритий трьома хрестовими зводами, що піднімалися над підлогою, вилощеним кам'яними плитами, на 36 м. Бічні нефи, також розділені на три відсіки, чи травеї, кожен, були перекриті циліндричними зводами, розташованими так, щоб максимально сприяти стійкості будівлі. На опорних стовпах, що підтримують циліндричні зводи, були встановлені могутні контрфорси, що виступали над покрівлею бічних нефів і приймали на себе горизонтальний розпір більш високих хрестових зводів середнього нефа. У результаті з'явилася можливість залишити в його причілках великі вікна, завдяки чому базиліка була відмінно освітлена. Вхід, що спочатку знаходився на короткій східній стороні будівлі (тут був і нартекс), був при Костянтині перенесений у середину довгої південної стіни, що викликало прибудову апсиди напроти нього, з подовжньої північної сторони (раніше апсида малася тільки з західної). Блискучий зразок інженерної думки й одночасно витвір мистецтва, ця будівля початку 4 ст. на тисячу років випередила величні кафедральні собори Франції й Англії з їхніми склепінними перекриттями.

Після визнання в 313 р. християнства пануючою релігією почалося будівництво християнських храмів, форми яких в основному запозичувалися з античних базилік.

Перемоги Костянтина звеличує і споруджена в цей же час на форумі Тріумфальна арка Костянтина. Вона була прикрашена рельєфами, безжалісно виламаними зі споруджень імператорів II століття – Траяна, Андріана і Марка Аврелія. Вони були включені в новий художній ансамбль, і тільки голови цезарів скрізь були замінені головами Костянтина. Цей факт символічний: Костянтин як би поглинає колишню римську історію. Усе строго, регламентовано: у центрі імператор із клевретами, які підлесливо заглядають йому в обличчя, по сторонах безлика юрба.

Костянтин переніс столицю імперії на схід, у колишнє грецьке місто Візантій. Названо воно було «новим Римом», чи Константинополем. Звідси почне свою історію нова держава – Візантія. Рим же залишався ще протягом двох століть центром західної частини імперії. Та ж картина спостерігається і за межами Рима, як в Італії, так і в провінціях. Античне мистецтво ще довго буде зберігати свою силу, однак воно, переростаючи в середньовічне, стає тільки традицією.

ВИСНОВКИМистецтво Древнього Риму залишило людству величезну спадщину, значимість якого важко переоцінити. Великий організатор і творець сучасних норм цивілізованого життя, Древній Рим рішуче перетворив культурний вигляд величезної частини світу. Тільки за це він гідний неминущої слави і пам'яті нащадків. Крім того, мистецтво римського часу залишило безліч чудових пам'яток у самих різних областях, починаючи від добутків архітектури і закінчуючи скляними посудинами. Кожна давньоримська пам'ятка втілює спресовану часом і доведену до логічного кінця традицію. Вона несе інформацію про віру і ритуали, сенс життя і творчі навички народу, якому вона належала, місце, яке займав цей народ у грандіозній імперії. Римська держава дуже складна. Їй єдиній випала місія прощання з тисячолітнім світом язичества і створення тих принципів, які лягли в основу християнського мистецтва Нового часу.

Стародавній Рим вписав в історію світової архітектури важливі сторінки. Давньоримська архітектура завершує тисячолітню історію античної архітектури рабовласницького суспільства, і цілком природно, що стародавній Рим використав і розвинув усі її досягнення. Проте Риму довелося творити і самому. Перед архітектурою римської держави стояли нові завдання: для велетенських міст потрібні були нові принципи забудови і нові типи споруд. Для будівництва доріг, акведуків, мостів, величезних терм, палаців з гігантськими залами, ансамблів міських центрів – форумів тощо потрібні були і нові типологічні рішення, а головне – нова будівельна техніка. Римські інженери винайшли новий будівельний матеріал – бетон, який дав можливість вирішувати найскладніші технічні проблеми, а також використовувати малокваліфікованих рабів.

Найвищий розквіт римської архітектури припадає на другу половину І ст. і першу половину ІІ ст. н. е., коли Римська імперія досягла своєї могутності. Саме в цей час були збудовані найвизначніші шедеври давньоримської архітектури. Серед них можна відзначити особливо Пантеон.