Історія друкарства
З 1679 р. друкарня працювала у Чернігові. І далі значне місце в її продукції займали твори тогочасних авторів: Баранови-ча, Га-лятовськсго, Туптала, Петра Армашенка, Івана Велич-ковського та інших. У чернігівській друкарні застосовувалися різноманітні шриф¬ти—кириличні (інші для українських видань, інші для церковносло¬в'янських) та латинські. У 1683 р. тут вжито мідерит для ілюстру¬вання книжки . Автором гравюри був тала-новитий митець Інокентій Щирський, який швидко став одним з найвизначніших майстрів книж¬кової графіки, 1676 р. Пере-мишльське трієцьке братство купило дру¬карню від мешканця Пе-ремишля Андрія Миколайовича П'ятисотника. Друкарі Сидір і Василь виготовляли в ній «образки» (станкові дерево¬рити). 1683 року цю друкарню купило Львівське Ставропігійське братство .
З 1670 р. організо¬вується постійне друкарство на Чернігівщині. Характерною особливістю друкарства цього періоду на Україні є те, що друкарні організовуються не лише в більших центрах, а й у невеликих містах: Стрятині, Крилосі, Панівцях, Добромнлі, Угорцях, Яворові, Унєві, Кременці, Жовкві і ін.
Наскільки швидко відбувався процес розвитку друкарства в XVII сторіччі на Західній Україні, говорить вказівка угоди Львівського братства з друкарем М. Сльозкою, що «майже кож-ний дяк і піп старається закласти свою друкарню».
Виробничий процес у друкарнях на початку XVII ст. роз¬членовується на ряд операцій, відбувається розподіл на основні і допоміжні операції. Робітники закріплюються за окремими опе-раціями, між ними утворюється кооперування.
Вже в 1620 р. серед працівників «Печатного двора» згаду-ються «наборщики», «разборшики», «тередорщики» (ті,хто дру-кував книгу), «батирщики» (ті, хто накладав фарбу на наборну форму), «різці» (гравери), «словолитні», а також справщики, а пізніше справщики і читці (коректори).
В Києво-Печерській друкарні на початку XVII ст. були такі спеціалісти, як «всего типу правитель» (особа, що очолює друкарню), «типограф», «наборщик», «столпоправитель» (коректор), «ізобразитель» (гравер), «батирщик», «письмо-леатель» (словолитець).
У прибутково-видавничих книгах Львівського Ставропі¬гійського братства, які належать в основному до першої полови-ни XVII ст., вказуються такі професії робітників друкарні цього закладу: «словолитник», його помічник, два «зецери» (складачі), «друкар», його помічник («друкарчик»), два «пресмайстри», два «палітурники». Для виконання інших робіт в друкарні були маля-ри, слюсарі, столяри.
Збільшення кількості друкарень і ріст процесу розподілу праці супроводжувалися нарощуванням їх виробничих потуж¬ностей. В 1624 р. кількість друкарських верстатів у Москов¬ському печатному дворі була 8, а в 1633 р. збільшилася до 14.
Характерною рисою книгодрукування початкового періоду є тісні російсько-українські друкарські зв'язки.
Книги українських друкарень, особливо полемічні, знахо¬дили велике поширення в Росії, друкарі — вихідці з України працювали в російських друкарнях. Так, майстер на всі руки Онисим Михайлович Радишевський родом з Волині, який знав не лише друкарську справу, але й інші ремесла, на початку XVII ст. видавав книги у Москві.На початку XVIII ст. у зв'язку з реформами Петра І був за-снований ряд друкарень в Петербурзі, збільшилась кіль¬кість дру-карень у Москві, а головне, на перше місце в їх продукції вийшла така потрібна для розвитку нової держави світська література. Для неї був створений новий шрифт, який згодом одержав назву «гражданский» (бо був призначений не для церковної, а для гра-жданської — світської літератури). Його значно легше читати, ніж вживану в церковних виданнях «кирилицю». У граждансько-му шрифті немає титлів — знаків, що вказують на випущення з слова ряду літер. Ним, з деякими змінами, користуємось ми і за-раз.
Перша світська друкарня в Росії була заснована в 1706 р. у Москві, її очолювала талановита й освічена людина того часу В. К. Кипріянов.
В петрівський час виходять книги про військову і буді¬вельну справу, про правила ввічливості і про історію вина¬ходів, почала виходити перша російська газета «Ведомости»— у Москві, а тоді газета в Петербурзі. Згодом широко роз¬горнула свою діяльність друкарня Академії наук, з якою пов'язані імена М. Ломоносова та В. Тредіаковського.
В 1756 році запроваджується друкарство при Московсько-му університеті.