АРАТТА
На основі всього сказаного вище випливає, що сотворення світу у 5969 ро¬ці до н.е. - це дата народження нового етносу в тілі геосоціальної істоти “Україна”. А оскільки ця дата збігається не лише з початком нової епохи, але й початком нового циклу (нового світу), то зміна етносів водночас була і зміною рас. Таким чином, сутність сотворення світу у 5969 році полягає в народженні нової - арійської - раси, представленої новонародженим етносом з Гіперборейського расотворчого казана (або, як його ще називають, “українського етнотворчого казана”).
На території Гіпербореї арійці створили державу “Сонцеподібну Аратту”. Важливо, що назва “Аратта”[1] (“арія-та”, тобто “аріїв земля”) зафіксована і на гли¬няних табличках з прашумерськими письменами, знайдених в основному в Подунав'ї (т.з. археологічна культура Кереш, VI тис. до н.е.), і на табличках Месопотамії.
Найголовнішим було те, що арійці в порівнянні з іншими расами володіли незрівнянно вищою здатністю до творчості. Саме завдяки цій принципово новій якості стала можливою грандіозна перебудова всієї системи життя тогочасного людства, відома під назвою “Велика неолітична революція” .
Почався стрімкий перехід від привласнюючого до відтворюючого господарства, головними особливостями якого були :
1) формування стада свійських тварин у складі рогатої худоби і свині;
2) вирощування кількох видів пшениці, а також ячменю;
3) вдосконалення зброї (лук і стріли) та виробів з каменю;
4) виробництво керамічного посуду;
5) винайдення прядіння і ткацтва (в тодішній України було винайдено перший ткацький верстат і колесо);
6) різкий розвиток водного і наземного транспорту (лижі, сани, вози).
Революційні зміни в матеріальній сфері супроводжувались не менш принциповими змінами у світогляді та соціальній організації.
Ймовірно, що головна самоназва першого арійського етносу звучала як “руси” з епітетами “арії”, “ярії”, “орії”, “аратти”. Ця самоназва, яка початково означала “сонячний, життєспроможний, божественний, ярий”, поступово набула й інших значень:
1) “шляхетний”, “справедливий”, “благородний”;
2) “землероб”, “орач світу” (порівняйте з латинськими: arator, aratoris - орач; aratrum - плуг; aratura - оранка).
По суті, назва “арії” почала означати гармонійне поєднання високої духовності і передових землеробських технологій. Завдяки жерцям Шу-нуна оранка землі була перетворена на священнодійство, на працю-молитву до вер¬хо⬬ного сонячного бога Ора (Ра) . З тих часів походять латинські oratoria - ораторське мистецтво, риторика, красномовство, і oratorium - молитвенний дім, храм.Найбільше археологічних знахідок матеріальної культури припадає на гіперборейську периферію - Подунав'я. Вірогідно, що саме в цьому районі знаходився своєрідний центр ділової активності арійської Сонцеподібної Аратти (держави першого арійського етносу). Тому цей район називають Подунайською Араттою. Ймовірно, що остання мала власний священний центр, який був “філією” головного арійського святилища - подніпровського Шу-нуна (Кам'яна Могила біля Мелітополя). Саме в Шу-нуні вперше наводяться імена і діяння багатьох божеств, патріархів та героїв, які пізніше утвердилися в культурі сумерів (шумерів) та інших індоєвропейців.
Встановлено, що сумери вважали Аратту своєю батьківщиною і дуже шанували Шу-нун. Його іменем пізніше назвали одне з найдавніших міст Сумеру. Кілька сумерських бібліотек, що дійшли до наших часів, містять копії записів з подніпровського духовного центру. Делегації сумерських жерців періодично приходили до Шу-нуна і залишали записи про найважливіші події, останній запис датовано 2530-м роком до н.е. Вірогідно, що задовго перед цим функцію головного арійського святилища вже виконував новий духовний центр, зміщений на північ.