Cпівпраця франції й України у військовій галузі

Співпраця має такі основні напрями: боротьба з нелегальною міграцією, фальшивими документами; розповсюдженням наркотиків; торгівлею людьми; відмиванням грошей.Серед чинників, що сприяють успішній реалізації оперативного та технічного співробітництва, — високий рівень довіри, безпосередні контакти поліції з міліцією, знання мови.

Серед конкретних методів білатерального співробітництва можна виокремити стажування та вивчення мови. Влаштовують курси французької мови для українських міліціонерів. Французьких викладачів відряджають до українських навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ в Харкові, Дніпропетровську, Хмельницькому. Українці мають змогу стажуватися у Франції в навчальному закладі комісарів поліції, підвищити кваліфікацію в Міжнародному центрі офіцерів жандармерії в Румунії, вдосконалити мову у Франції. Мають місце безпосередні контакти між навчальними закладами, зокрема між поліцейською академією в Німі та академією у Дніпропетровську [10].

Перспективною є активізація співпраці між прикордонною поліцією Франції та Державною прикордонною службою України, що набуває особливого значення з огляду на статус нашої держави як країни, що має кордон з Євросоюзом.

Співпраця у сфері внутрішньої безпеки розвивається інтенсивно (див. діагр. 3, 4). Заходів реалізовано більше, ніж було заплановано (можливо, вплинуло те, що започаткування співпраці міліції й поліції відбулося, коли минуло перше десятиліття української державності і відповідні українські структури виконали певні реформи та стали стабільними, чи посадовці, котрі реалізували співробітництво, виявилися дуже активними, чи не було істотних проблем з фінансуванням).

Однак, незважаючи на здійснювані деякі важливі заходи, загалом відносини Франції й України у військовій галузі нині перебувають на стадії стагнації, хоча мають істотний потенціал для розвитку. Співробітництву перешкоджало: відсутність чіткої мети і політичного рішення стосовно стратегії відносин України з Францією, чіткого формулювання пріоритетів зовнішньополітичного курсу України, визначення того, що потрібно власне Українській державі, не було також зворотного зв’язку військового аташату з військовими делегаціями для отримання оцінки їхньої роботи [11].

Після «помаранчевої» революції Українська держава обрала чіткий курс на європейську та євроатлантичну інтеграцію, а також на розбудову української професійної армії. Франція вже реалізувала такий курс і має достатній досвід та потенціал для партнерської допомоги. Тому французько-українські відносини бажано вивести на вищий рівень. Залучення досвіду колишніх українських стажерів у Франції сприятиме інтенсифікації французько-українського діалогу.

Доцільно було б, на наш погляд, включити до планів співробітництва проведення двосторонніх військових навчань. Головна мета — зміцнення взаємодії, а також набуття навичок спільного планування та проведення миротворчих та гуманітарних операцій. Такий досвід сприятиме залученню нашої країни до участі в миротворчих операціях під проводом Євросоюзу. Спільні військові навчання можуть проводитися на різних рівнях: від невеликих підрозділів до військових частин у двосторонньому і багатосторонньому форматі [12]. Україна має самостійно формувати стратегію білатеральних військових відносин, адже здатна найкраще проаналізувати власні потреби у цій сфері.

Зазначене набуває актуальності з огляду на український курс на демократизацію та транспарентність військової галузі, посилення цивільного контролю над військовими. Військова політика має реалізовуватися спільно із загальнополітичним курсом держави. Інтенсифікацію співпраці військових з науковцями, особливо з цивільними аналітиками, можна кваліфікувати як черговий крок до гармонізації стратегії України.

* * *

Автор висловлює щиру подяку за консультації, надані французькими військовими, насамперед французькими військовими аташе, іншими старшими офіцерами, а також українськими військовими. Окрема подяка Дому гуманітарних наук Парижа, що люб’язно погодився надати грант на дослідження і підтримав цю тематику як одну зі складових наукового стажування.

Джерела

1.La cooperation militaire francaise en question. Lyon: Atelier 26. — 2001. — P. 9.