Розвідувальні служби в системі демократичного цивільного контролю

•визначення вимог до діяльності спецслужб та пріоритетів їхньої роботи;•перегляд програми роботи та фінансування спецслужб, а також надання звітів президентові та уряду про відповідність розподілу ресурсів урядовим вимогам;

•розвиток співробітництва між службами та забезпечення дії системи стримувань та противаг всередині системи;

•періодична перевірка результатів діяльності спецслужб, оцінка її якості, організація роботи спецслужб відповідно до вимог, що змінюються;

•розробка пропозицій з організації роботи спецслужб та надання річного звіту.

Окрім того, внутрішній контроль здійснюють співробітники самих спецслужб.

Важливе значення має правильно організована система законодавчого (парламентського) контролю, що забезпечує такий стабільний підхід до вирішення проблем безпеки, що в рівній мірі улаштовує як державу так і самі спецслужби. Парламентський контроль над діяльністю спецслужб нині є в багатьох демократичних державах. Роль парламенту в розвитку та втіленні політики державної безпеки полягає у виконанні чотирьох завдань: контроль; незалежна оцінка; гарантія принципу прозорості; забезпечення зв’язку між суспільством та спецслужбами.

Контроль — це моніторинг дотримання законодавства. Але контроль є процесом, а не подією, і повинен мати превентивний характер у передбаченні складних ситуацій та дієвий підхід в ініціюванні судових розглядів і розслідувань, а також у визначенні результативності роботи виконавчої влади у цьому питанні. Контроль повинен гарантувати законні повноваження іншим гілкам влади та громадянському суспільству під час нагляду за діяльністю спецслужб.

Міжнародним стандартом є функціональний підхід, суть якого полягає у створенні єдиного комітету з контролю над діяльністю служб безпеки та розвідувальних служб, на відміну від інституціонального підходу, що передбачає створення кількох комітетів для контролю над діяльністю кожної із служб. За функціонального підходу можливе здійснення цілісного контролю спецслужб (служб безпеки і розвідувальних служб), тому що вони працюють у тісній взаємодії один з одним. Що є неможливим за інституціонального підходу, оскільки комітет не одержить необхідної інформації щодо однієї із служб, сфера діяльності якої поза його компетенцією.

У деяких державах є певні відхилення від загальноприйнятої норми. Наприклад, у США створено два окремі комітети в обох палатах Конгресу, і кожний із них має право контролювати діяльність служб безпеки і розвідувальних служб. Комітет з безпеки і розвідки Великобританії контролює діяльність лише деяких розвідувальних служб. Сфера його впливу, відповідно до закону, не поширюється на штаб воєнної розвідки, Об’єднаний комітет спецслужб і Національну кримінальну поліцію. Але на практиці, маючи підтримку уряду, комітет перевіряє роботу і цих організацій.

Отже, роль і функції парламентського комітету в законодавстві країни визначено в двох варіантах. За першим комітетові надано широкі повноваження з наступним виокремленням тих конкретних сфер, які не підлягають контролю [8]. Другий варіант передбачає складання переліку функцій комітету, як, наприклад, визначено в правилах комітету з безпеки і контролю над діяльністю розвідувальних служб верхньої палати Конгресу США.

Слід зауважити, що комітет має повноваження розглядати операції, які здійснюють спецслужби, або не має їх, і його функції обмежуються конкретними питаннями програми діяльності спецслужб, а також їх фінансування, як, наприклад, у Німеччині [9]. Німецький федеральний парламент уповноважив комісію з контролю над діяльністю спецслужб (PKGrG) наглядати і за вибором курсу діяльності, установленням правил і принципів, і за операціями служб безпеки. Члени комісії можуть не лише отримувати інформацію в повному обсязі, а й здійснювати нагляд за виконанням операцій. До того ж ця комісія регулярно отримує письмову інформацію про операції розвідувальних служб, а також про будь-які дії, пов’язані з розвідкою і про які було повідомлено в засобах масової інформації. Федеральний уряд повинен надавати Федеральній комісії (PKGrG) повну інформацію про діяльність спецслужб та операції, які вони проводять, крім того, дозволяє комісії вивчати документацію спецслужб, проводити бесіди зі співробітниками, а також відвідувати спецслужби.

Як показує досвід демократичних держав, з одного боку, парламентський комітет з питань безпеки і контролю, функцією якого є також нагляд за розвідувальними операціями, має довіру і йому може бути надано велику владу, а з другого — він обов’язково матиме певні обмеження у проведенні розслідувань, а також у звіті парламенту та громадськості. Працюючи в умовах надзвичайної таємності, комітет може стикнутися з проблемою непорозуміння між парламентаріями — членами комітету та рештою членів парламенту.Атмосфера таємності і, як її наслідок, перепони ускладнюють парламентський контроль. Проникнення в цю атмосферу забезпечує ефективність контролю, але водночас не припускає оприлюднення його результатів. Однак, не одержуючи таємної інформації, комітет працюватиме поза сферою діяльності контрольованих організацій.