Розвідувальні служби в системі демократичного цивільного контролю

У кількох державах створено інститут омбудсменів (уповноважених з прав людини) — Угорщині, Польщі, Великобританії, Новій Зеландії, Ізраїлі, Індії, Японії. Уперше ця інституція з’явилася у скандинавських державах. У США інститути омбудсменів представлені на федеральному і місцевому рівнях. Омбудсменів призначає парламент, якому вони підзвітні.

Важлива роль у цьому питанні відводиться контролю й відповідальності виконавчої влади.

Спецслужби є частиною урядових структур і мають діяти відповідно до політики уряду. Але дуже тісний зв’язок між політикою та спецслужбами може призвести до втручання у справи один одного. Є небезпека цілковитого підпорядкування політиками спецслужб, які можуть стати засобом утримання влади. Тому спецслужби мають бути убезпечені від зловживань високопосадовців, не належати до будь-яких партій, залишаючись поза політикою.

Відносини між структурами, що збирають та оцінюють розвідувальні дані, і структурами, що їх використовують у процесі підготовки державної політики у різних країнах, відмінні [7]. Наприклад, у США цикли діяльності спецслужб змінюються з приходом нових адміністрації та президента.

Щоб уникнути непередбачуваної реакції окремих особистостей у владних колах, визначають структурні функції, які залишаються незмінними за будь-якого уряду, адміністрації, і унеможливлюють неузгодженість дій, погане керівництво спецслужбами та обмежують їх самостійне функціонування. Головним джерелом зовнішнього керівництва спецслужбами є орган, що представляє владу. Він підпорядкований президентові або прем’єр-міністру. Функції структури мають бути однакові і в разі зміни уряду чи президента, й не має значення, який орган їх виконує, важливо, щоб доповіді керівників спецслужб надходили безпосередньо найвищим посадовим особам.

У сфері діяльності спецслужб інколи складається ситуація, за якої доводиться порушувати загальноприйняті принципи моралі або закон заради досягнення високої мети. Щоб таємність їхньої діяльності не спонукала до незалежних дій, необхідно створити чітку систему організації виконання завдань, яка перебуватиме під контролем замовників таємної інформації.

Спецслужби мають бути впевнені в легітимності своїх дій. Тому санкціонування засобів, з допомогою яких вони збирають інформацію, потребує упорядкування. Закони повинні регулювати дії зовнішньої розвідки із збирання інформації за кордоном, а також визначати дії внутрішніх спецслужб стосовно окремих громадян та приватної і суспільної власності. А контроль з боку виконавчої влади має щонайменше посягати на права спецслужб у збереженні необхідної конфіденційності та таємності, але водночас виявляти й недоліки (провали) в роботі та попереджати їх у майбутньому.

Контроль з боку виконавчої влади здійснюють президент чи прем’єр-міністр, тільки вони відповідають за цілісність і безпеку держави, за діяльність спецслужб. Тому в демократичних державах спеціально призначають осіб або створюють комітети, уповноважені здійснювати контроль та нагляд за діяльністю спецслужб. Як показує досвід демократичних країн, іноді повноваження комітетів чи рад з контролю над діяльністю спецслужб виходить за рамки їхньої відповідальності, але вони завжди підзвітні президенту чи прем’єр-міністру.

Ці комітети можуть складатися із членів, що не входять до складу уряду, але жоден із них не повинен бути особисто зацікавлений у діяльності спецслужб або мати до них будь-який стосунок. У деяких країнах такі комітети об’єднуються в національні ради з роботи спецслужб з повноваженнями координації та контролю. В інших країнах діють комітети з контролю над діяльністю спецслужб з метою критичного вивчення їхньої роботи. До повноважень цих комітетів можуть належати:

•періодичний перегляд внутрішньої політики кожної служби стосовно законності та адекватності її діяльності;

•періодична звітність про розслідування, законність та адекватність діяльності спецслужб;

•привернення уваги міністра юстиції до звітів про законність діяльності спецслужб;

•проведення спеціальних розслідувань діяльності спецслужб в межах установлених повноважень.

Повноваження наглядового комітету можуть можуть бути такі: