Гранатомети

Впродовж другої світової війни німці вдосконалювали конструкцію гранатомета. Наступні модифікації.

•Панцерфауст 30 (м) (серпень 1943 р)– перша модифікація з 100 мм. надкаліберною кумулятивною гранатою. Прицільний пристрій відсутній – наведення за ціль здійснювалося по найбільшому ободу гранати, фактична прицільна дальність стрільби – 30-40 м;

•Панцерфауст 30 (осінь 1943 р) - РПГ з 149 мм гранатою, збільшеним діаметром пускової труби й відповідно потужнішим вишибним зарядом. Гранатомет оснащувався прицільним пристроєм; фактична прицільна дальність стрільби 30-40 м;

•Панцерфауст 60 (вересень 1944 р)– РПГ з побільшеним вишибним зарядом внаслідок чого дальність збільшилася з 30 до 75 метрів. Граната залишилася незмінною.

•Панцерфауст 100 (листопад 1944 р) – найбільш потужний з усіх випущених панцерфаустів з ще більш потужним двосекційним вишибним зарядом і з поважченою гранатою калібру 149 мм. Фактична дальність стрільби збільшилася до 100 метрів.Усього за роки другої світової війни промисловість Німеччини виготовила 8 254 300 гранатометів «Фаустпатрон» всіх моделей. Наявність такої кількості «Фаустпатронів» дозволяло створювати їхню щільність на кілометр фронту 30-40 одиниць, що різко обмежувало можливості дій механізованих з'єднань супротивника. Ще більша концентрація «Фаустпатронів» повинна була досягатися в зоні дій дивізії винищувачів танків, формування якої було почато в січні 1945 року. Батальйони, що входили в її склад, складалися із груп винищувачів танків, очолюваних лейтенантами-фронтовиками, що мали досвід боротьби з танками засобами ближнього бою. «Фаустпатрони» були основною зброєю цих груп.

Завдяки виключній простоті у експлуатації "Панцерфауст" могли використовувати навіть цивільні особи, які ніколи не брали до рук зброю.

Панцерфауст вважають самим удалим зразком ручної реактивної зброї, завдяки технологічності й простоті у виготовленні, зберіганні й експлуатації. Навчитися користувантися Панцерфаустом можна було за декілька нескладних уроків. Саме завдяки їм німецьким піхотинцям вдалося частково нівелювати повальну перевагу союзників у танках.

Радянські танкові війська зазнавали значних втрат від «Фаустпатронів». У боях на підступах до Берліна навесні 1945 року втрати в танках від них становили 11,3-30%, а у вуличних боях у Берліні - 70%.

Найкращою оцінкою ефективності збррої є приклади її масового використання супротивником. Під час завершальних боїв 1945 року трофейними „Панцерфаустами” озброювались цілі підрозділи Радянської Армії. У вуличних боях та при організації протитанкової оборони вони виявилися набагато ефективнішими за штатні радянські протитанкові гвинтівки ПТРД і ПТРС.

Саме Базука, Панцершрек і Панцерфауст стали родоначальниками всіх сучасних РПГ одно- та багаторазового використання.

Сучасні РПГ використають дві схеми метання гранати – безвідкатної гармати (найпростішого або з реактивним соплом), реактивну, «гармати Девіса», комбіновану.

Про конструкції гранатомета по схемі безвідкатної гармати частина порохових газів, що утворюються при згорянні метального заряду, викидається через казенний зріз ствола (пускової труби) або через сопло, і реакція струменя компенсує віддачу. Граната сконструйована у вигляді снаряду з гільзою. Одним з таких зразків є шведський ручний протитанковий гранатомет "Karl Gustav".

Ручний протитанковий гранатомет "Karl Gustav" завдяки компактості, простоті у використанні, різноманітній номенклатурі пострілів та потужності заслужив собі славу одного з найкращих зразків протитанквої зброї піхоти.

При використанні реактивної схеми граната запускається за допомогою реактивного двигуна у хвостовій частині гранати. Повне вичерпання палива двигуна може відбуватися як у середині ствола, так і при польоті гранати. Ракетний двигун дозіволяє розігнати гранату до високої швидкості, чим забезпечується більша дальність на стійкість на траекторії польоту. Істотним недоліком є прорив порохових газів з дульної частини ствола та вихлоп двигуна гранати, які можуть завжати серйозних опіків стрільцю-гранатометнику. Д ля усунення цього недоліку сам гранатомет оснащується додатковими захисними щитками. Такими є вищезгадані зразки протитанкової зброї часів Другої світової війни - "Ofenrohr" й "Panzerschreck".