Гранатомети

Перебіг другої світової війни засідчив нагальну необхідність у застносуванні компактної та водночас потужної зброї для враження ширкого кола бронецілей на полі бою. В 30-х роках основним засобом боротьби з танками були великокаліберні гвинтівки та протитанкова артилерія, як і у багатьох відношеннях вичерпали резерв вдосконалення. Збільшення калібру систем призводило до збільшення їх ваги що робило їх маломаневреними і як наслідок вразливими від ворожого вогню на полі бою. Вихід було знайдено у створенні нового зразка піхотного озброєння – ручних протитанкових гранатометів (РПГ).

Ручні протитанкові гранатомети були сконструйовані за принципом “безвідкатної дії”. Ствол РПГ являв собою відкриту з обох боків трубу. Передня частина труби служила стволом, а казенний зріз ствола – соплом. Під час пострілу граната рухається по стволу у напрямку цілі, в той час як продукти згоряння – у протилежному напрямку через сопло. Таким чиному усувалося явище віддачі зброї, що дозволило сконструювати всю систему відносно легкою.

Перші експерименти з конструювання РПГ проводилися ще на початку 30-х років але через низьку бронепробиваємість вони не були прийняті на озброєння. Ситуація змінилася з появою кумулятивних снарядів.

Кумулятивний снаряд використовує ефект кумуляції для пробивання броні. Кумулятивний ефект (лат. сumulo – посилюю, збільшую) – концентрація вибуху у певного напрямку. Для зосередження і напрямку вибухового потоку у певному напрямку, у вибухівці влаштовують воронкоподібну виїмку обернену розтрубом вперед і облицьовують її поверхню 2-3 мм. шаром міді, сталі або алюмінію. При зустрічі з перешкодою відбувається підрив вибухівки, металічна оболонка обтискається і схлопується, викидуючи у напрямку цілі розжарений металізований струмінь, якій зі швидкістю 10-12 м/с під тиском близько 10 ГПа „пропалює” броню. Кумулятивні снаряди дозволяли при відносно невеликому калібрі пробивати броню великої товщини.

Поява РПГ на фронтах другої світової різко підвищило здатність піхоти самостійно відбивати масовані танкові атаки. Водночас РПГ стали незамінним засобом підтримки піхотинців і у загальновійськовому бою.

Родоначальниками всіх сучасних РПГ можна вважати три зразки: американський РПГ М1 та М9 "Bazooka", та німецькі РПГ "Panzerschreсk" і "Panzerfaust".

Ручний протитанковий гранатомет “Bazooka” був розроблений американським офіцером Скіннером й в 1942 році прийнятий на озброєння американською армією під позначенням M1. За принципом дії гранатомет відноситься до зброї динамо-реактивної дії й складається з відкритої з обох сторін гладкостінної труби калібру 60-мм, електрозапалювального пристрою, запобіжної коробки з контактним стрижнем, прицільних пристроїв і плечового упору. На задньому торці труби закріплене кільце, що полегшує вкладання гранати в канал ствола, а на передньому її торці є щиток, що оберігає стрільця від дії розпечених газів ракетного двигуна гранати.

Ручний протитанковий гранатомет "Bazooka" M1.

1- гладкостінна труба; 2- рукоятка зі спусковим гачком; 3- сигнальна лампочка; 4- плечовий упор; 5- щиток; 6- засувка яка запобігає випаданню гранати; 7- запобіжне кільце; 8- цілик; 9- мушка; 10- запобіжна коробка; 11- ремінь для перенесення.

Запалення порохового заряду двигуна гранати здійснюється електрозапалювальним пристроєм, що складається із сухих батарей, сигнальної лампи, електропроводки й контактного замикача (спускового гачка).

Використовувана для стрільби з РПГ каліберна реактивна граната складається з балістичного ковпака, корпуса, зривника із чекою, електрозапалу, реактивного порохового заряду й стабілізатора. Висока бронепробиваемість гранати забезпечується за рахунок кумулятивного ефекту, що виникає при вибуху розривного заряду, що має кумулятивну вирву.

Бойове використання гранатомета виявило деякі недоліки конструкції, зокрема, велика довжина труби створювала певні незручності в поході, сухі батареї електрозапалювального пристрою були недостатньо надійні, а захисний щиток на передньому торці погіршував умови спостереження за полем бою. Із цих причин (після випуску трохи поліпшеної модифікації М1А1) в 1944 році у виробництво була запущена нова модель гранатомета М9.

Труба гранатомета М9 виготовлена з легкого металу й складається із двох частин, які з'єднуються разом тільки перед боєм. Сухі батареї замінені надійним електромагнітним генератором, замість захисного щитка встановлений розтруб, а примітивні прицільні пристосування (задній візир-проріз і передній візир-рамка із чотирма мушками на фіксовані дальності) замінені оптичним прицілом.