Гранатомети
Протитанкові гранатомети “Bazooka” всіх модифікацій широко використалися американською піхотою не тільки для боротьби з танками й бронемашинами супротивника, а й для обстрілу й придушення вогневих точок, дотів та інших укріплених споруд. У піхотні підрозділи армії США вони поставлялися з розрахунку п'ять рушниць на роту. Усього в роки другої світової війни американською промисловістю було випущено близько 460 000 РПГ “Bazooka”.У післявоєнні роки під час Корейської війни (1950-1953 р.р.) застосовувався ще більш потужна модифікація гранатомета М20 "Super Bazooka". Калібр гранатомета збільшився до 88,9 мм, а сам гранатомет оснащувався сошками та оптичним прицілом.
Ще під час французької кампанії було виявлено очевидну слабкість піхотних протитанкових засобів Вермахту. Існуючі на озброєнні протитанкові гвинтівки та гармати виявилися неспроможними ефективно боротися з важкими французькими танками. Але швидка та ефектна перемога приспала пильність німецьких штабістів та конструкторів, тож дослідження у даній царині проводилися досить мляво.
Справжнім шоком для німців став досвід боїв під час вторгнення у Радянський Союз. Снаряди німецьких протитанкових гвинтівок і гармат просто відскакували від броні найновіших радянських танків Т-34 та КВ навіть з найближчої відстані при найвигшідніших ракурсах. Німецькі конструктори енергійно взялися за розробку нових протитанкових систем. Після отримання трофейних зразків РПГ “Bazooka” німці взялися за детальне вивчення всіх конструктивних особливостей цієї зброї і вже у 1943 році на озброєння було прийнято РПГ "Ofenrohr’’ (“відкрита труба”).
Колонна радянських середніх танків Т-34 на марші;
зіткнувшись з незліченними ордами радянських танків німці енергійно приступили до розробки різноманітних видів протитанкової піхотної зброї.
РПГ R-Pz.B 54 "Ofenrohr" складається з наступних частин і механізмів: відкритої з обох кінців гладкостінної труби з трьома направляючими, імпульсного генератора з електропроводкою і штепсельною коробкою, ударно-спускового механізму й прицільного присторю. На казенному зрізі РПГ становлено кільце для оберігання казенного зрізу від ушкоджень а також полегшувало вкладення гранати у ствол. Ближче до центру розташовувалися плечовий упор. Утримання зброї здійснювалося за допомогою двох рукояток.
При розробці ударного механізму німецькі конструктори керувалися досвідом експлуатації гранатометів “Bazooka”. Виявилося що акумуляторні батареї є недостатньо надійними у жорстких умовах експлуатації. Тож німці вирішили у якості запалу використати індукційний генератор струму. Імпульсний генератор і ударно-спусковий механізм забезпечували запалення реактивного заряду гранати. Ударно-спусковий механізм складається з ударного стрижня, бойової пружини, спуску з пружиною і рукоятки.
Наведення гранатомета на ціль здійснювалося за допомогою двох візирів. Задній візир розташований перед стрільцем оснащувався рамкою з вирізом, який можна переміщати для пристрілки зброї.
Граната RPz.Gr. 4322 до РПГ Офенрор являв собою реактивний надкаліберний снаряд кумулятивної дії. Граната складалася з двох основних частин: боєголовки і реактивного блоку. Боєголовка веретеноподібної форми містила у собі кумулятивну ворноку, заряд вибухової речовини, котактний зривник з запобіжником (який знімався перед стрільбою).
У реактивному блоці розтаошовувався маршовий ракетний двигун, споряджений сімома трубчастими пороховими шашками, електрозапал з двома провідниками. На хвостовій частині розташовано стабілізатор з шістьмома розкривними пір’ями.
РПГ "Ofenrohr" виявився виключно ефективною протитанковою зброєю. При відносно невеликій вазі гранатомет був спроможний на відстанях 120 метрів вражати всі існуючі на той час танки антигітлерівської коаліції. Проте РПГ мав і свої конструктивні недоліки. При пострілі з гранатомета з казенного зрізу ствола вилітав трьметровий вогняний спалах і хмари гарячих порохових газів. Гранатометник мав стежити щоб ніхто не залишався біля казенного зрізу гранатомета під час пострілу. Крім того щоб убезпечитися від опіків стрілець-гранатометник мусив надягати ркуавички та маску протигазу без фільтра. Протигазна маска обмежувала зір стрільця і ускладнювала точну стрільбу.
Німецькі констуктори врахували досвід експлуатації РПГ "Ofenrohr" у військах і у 1944 році на озброєнні зявився новий вдосконалений варіант гранатомета R-Pz.B 54/1 "Panzerschreck" ("Гроза танків"). На відміну від свого попередника "Panzerschreck" було оснащено захисним щиток, який розташовувався спереду ліворуч від пускової труби гранатомета. Щиток прикривав голову і руки стрільця-гранатометника від опіків. Таким чином відпала необхідність у застосування рукавичок і протигазної маски. Прицілювання здійснювалося через пророблену у щитку смотрову щілину, прикриту загартованим склом.