Актуальні питання організації медичного забезпечення військ. Задачі і організація медичної служби зс україни у воєнний час

секретне відділення.

На теперішній час у Головному військово-медичному управлінні відсутні підрозділи:

санітарно-епідеміологічне управління;

науки та освіти;

психологічної служби;

автоматизація управління;

ревізійної роботи за напрямками лікувально-профілактичного забезпечення, матеріального та використання ресурсів, фінансового забезпечення;

юрист.

Потребують реорганізації та посилення:

лікувально-профілактичний відділ;

фінансово-економічний відділ.

Слід зазаначити, що всі функції ГВМУ не дублюються і не виконуються жлдним іншим управлінням Міністерства оборони України.

Для успішного вирішення покладених на Головне військово-медичне управління завдань необхідно мати високопрофесійний працездатний аппарат управління.

Щодо організації управління медичним забезпеченням видів Збройних Сил та оперативних командувань, то виникає необхідність у докорінних змінах.

Проведення реформування управління доцільно проводити за трьома методологічними принципами:

територіальному – створення Київського,Одеського, Львівського та Чернігівського військово-медичних центрів;

функціональному – Вінницький військово-медичний центр ВПС, в перспективі Севастопольський військово-медичний центр ВМС;

цільовому – створення системи Дердавного санітарно-епідеміологічного контролю у Збройних Силах та військово-медичного реєстру осіб, які постраждали від аварії на ЧАНС.

Досвід створення вінницького військово-медичного центру ВПС як органу управління медичним забезпеченням видів Збройних Сил та оперативних командувань свідчить про те, що та третьому етапі (до 2005 року) необхідно впровадити ці структурні підрозділи як органи управління медичним забезпеченням видів Збройних Сил та оперативних командувань.

3. Структура медичної служби Збройних Сил мирного часу.

Медична служба Збройних Сил України в мирний час має 155 медичних частин та закладів, у тому числі:

військових госпіталів – 39;