Отруйні речовини подразнювальної та психотоміметичної дії
Сигнали по спинномозковуо-таламичному тракту та медіальній петлі передаються в латеральний відділ таламуса, з якого іррадіюють у структури екстрапірамідної та лімбічної систем, викликаючи рухові симптоми та психічні порушення. По таламокортикальному шляху збудження досягає чутливої зони кори мозку, іррадіює, викликаючи потенціювання реакцій структур головного мозку та інтеграцію процесу суб’єктивного сприйняття хімічного подразнення.
Необхідно відзначити, що в мозку діє система, яка пригнічує ноцицептивну чутливість. Головними її центрами є області блакитної плями довгастого мозку та центральної сірої субстанції середнього мозку, а головним нейромедіатором антиноцицептивних імпульсів у мозку є речовина Р; не виключена роль ендогенних опіатних систем.
Клініка уражень.
За тяжкістю виділяють легкий, середній та тяжкий ступені. При легкому ступені відразу після ураження сльозоточивими ОР (CS, CR, ХАФ) відзначається незначне подразнення кон’юнктиви очей та слизової дихальних шляхів, яке виявляється невиразним блефароспазмом, світлобоязню, безперервною сльозотечею. Найбільшу алгогенну дію має CR. Швидко після цього з’являється гіперемія кон’юнктиви. Після виходу з вогнища такі симптоми продовжуються 10-20 хв., потім зникають без наслідків.
Вплив стернітів (адамситу) характеризується більш тривалим прихованим періодом (до 30 хв.), чханням, кашлем, печінням у носі та носоглотці, зміною частоти дихання. Після виходу з зони зараження симптоми ураження можуть продовжуватись протягом 30-60 хв., слизові оболонки ротової порожнини та дихальних шляхів гіперемійовані. Протягом 1-3 год. симптоми ураження зменшуються, після чого бойова здатність військовослужбовців відновлюєтьтся. Після надання першої медичної допомоги вони продовжують виконання поставлених перед ними бойових завдань.
При середньому ступені ураження симптоми подразнення лакриматорами кон’юнктиви очей підсилюються, відзначається больовий симптом. Об’єктивно відмічаються сльозотеча, набряк повік, блефароптоз, гіперемія кон’юнктиви очей. У цій стадії додаються симптоми подразнення дихальних шляхів: печіння в носоглотці, грудях, ринорея, салівація, кашель. Після припинення впливу сльозоточивих ОР ці явища зникають протягом 20-40 хв..
Реакція слизових носа та носоглотки на вплив стернітів більш виразна. У процес втягуються середні відділи дихальних шляхів, гайморові та лобні пазухи. У людини виникають невтримні чхання та кашель, біль за грудиною, слинотеча. Відразу з’являється головний біль. Можлива нудота та блювота, диспное, психоемоційне збудження. З’являється гіперемія слизових оболонок рота, глотки. Одночасно розвивається лакримогенна дія: сльозотеча, світлобоязнь. Такий стан продовжується 2-6 год. і поступово проходить.Боєздатність (працездатність) військовослужбовців при середньому ступені ураження може бути втрачена на деякий час. Після надання першої медичної допомоги або долікарської допомоги вони продовжують виконання поставлених задач, а особи з ускладненнями евакуюються на МПП.
Тяжкий ступінь впливу сльозоточивих ОР виявляється виразною реакцією органу зору – разом з різким болем в очах, блефароспазмом, підсиленою сльозотечею розвивається набряк кон’юнктив, запалення рогівки аж до наступного стійкого її помутніння. Серед симптомів подразнення дихальних шляхів з’являється диспное, нудота, блювота.
При тяжкому ступені отруєння стернітами (адамситом) у процес втягуються всі віддіи дихальних шляхів. Через декілька секунд після ураження з’являються сильне печіння в носі, носоглотці та гортані, нестримане чхання. Незабаром виникає біль у грудях, роті, гайморових і лобних пазухах, який посилюється і набуває ріжучого характеру, створюється нестерпне, обтяжливе відчуття печіння та дряпання. Біль іррадіює, відчуваються у вухах, спині, суглобах та м’язах кінцівок. Слинотеча посилюється. Через 10-15 хв. усі симптоми настільки виразні, що уражений переходить у збуджений стан, знімає протигаз і втрачає боєздатність. Збуджений чи депресивний стан може переростати у виразне порушення психічної діяльності (моторні та сенсорні розлади). Відзначаються порушення координації рухів, інколи параліч груп м’язів.
При об’єктивному огляді: сильна ринорея, дифузна гіперемія слизової оболонки зіва, набряк м’якого піднебіння і задньої стінки гортані. Відзначається прискорене дихання або його сповільненість, поверхневість. На момент дії високих концентрацій подразнювальних речовин можливі рефлекторні апное і брадикардія, аж до зупинки серцевої діяльності (рефлекси, які повязані з подразненням нервових закінчень). Ураження глибоких відділів дихальних шляхів призводить до різкого прискорення дихання та зменшення його амплітуди.