Отруйні речовини подразнювальної та психотоміметичної дії

Психотомiметики можуть бути використані для придушення масових громадських безчинств.

ТОКСИКОЛОГІЯ АДАМСИТУ, CR, CS. КЛІНІКА, ПРОФІЛАКТИКА, ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ УРАЖЕНЬ

За агрегатним станом вказані подразнювальні речовини при t 20оС являють собою тверді кристалічні речовини:

- CS, ХАФ - безбарвниі(технічний продукт сірого кольору);

-CR, адамсит – жовтого кольору.

У воді практично нерозчинні. Розчиняються в органічних розчинниках, котрі можна використовувати для видалення цих ОР із заражених поверхонь. Добре розчиняються в жирах, ліпідах, що пояснює спорідненість до нервової системи.

Гідроліз подразнювальних речовин у воді йде повільно, прискорюється в розчинах лугів та при нагріванні.

Практичне значення для дегазації має взаємодія з водно-спиртовим розчином сірчистого натрію. Крім того, адамсит знешкоджується розчинами хлорного вапна, перекису водню та іншими окислювачами. Зазначені речовини є стійкими, найбільшу фізико-хімічну стійкість має СR.

Подразнювальні ОР можуть застосовуватись у вигляді твердих аерозолів (димів), а їх рідкі рецептури у вигляді аерозолів (туманів).

Найбільш ефективними засобами використання подразнювальних речовин є спеціальні генератори аерозолів, ручні гранати, димові шашки, снаряди, бобми тощо. У безвітряну погоду хмара подразнювальних речовин зберігається протягом 5-10 хв.. Однак тверді частинки рецептур табельної ОР CS, що випадають на місцевості, зберігаються від двох тижнів до 1 місяця і здібні створювати вторинну хмару. Переважний шлях надходження аерозолів в організм - інгаляційний. Але можливе ураження шкіри та шлунково-кишковоого тракту (при потраплянні їх усередину з водою, їжею та слиною).

Токсичні концентрації:ПР значно перевищують концентрації, якї викликають втрату боєздатності.

Механізм дії та патогенез інтоксикаціїЧастинки аерозолю подразнювальних речовин, попадаючи на слизові оболонки, швидко в них розчиняються, створюючи безліч осередків з високою концентрацією. Ліпофільність речовин визначає їх спорідненість з нервовою тканиною. Дія подразнювальних речовин на нервові закінчення пояснюється прямим впливом отрути на мембрану рецептора, нервове волокно, тканини, які оточують рецептор. Наприклад, інгібування SH-груп структурних білків і ферментів, що забезпечують дихання тканин, може викликати порушення метаболічних процесів у нервових волокнах, збільшення іонного проникнення мембрани. Наявність у молекулі СS ціангрупи пояснює можливість його впливу на тканинне дихання. Опосереднена дія ОР на нервові закінчення реалізується активацією, вивільненням у епітеліальних тканинах біологічно активних речовин (брадикінину, простагладинів та ін.).

Частково біохімічний механізм алгогенної дії подразнювальних речовин пояснюється активацією брадикінину.

Всі ці механізми приводять до збудження ноцицепттивної системи, що викликає місцеві відчуття подразнення, а також рефлекторно виникаючих моторних, секреторних, вегетативних, соматичних реакцій у віддалених ефекторних органах і системах.

Первинною ланкою цих рефлекторних реакцій є чутливі рецептори шкірних нервів. чутливі нейрони трійчастого, блукаючого, язикоглоткового нервів, які іннервують органи зору, дихальні шляхи. Встановлено, що подразнювальні речовини володіють вибірковою дією на нервові закінчення тонких, немієлінізованих нервових волокон, які повільно проводять імпульси і є провідниками температурної і ноцицептивної чутливості.

Рефлекторна дуга включає чутливі ядра спинного мозку (при подразненні шкіри), трійчастого нерву, вегетативні та рухливі ядра довгастого та середнього відділів головного мозку (лицьового, окорухомого, блукаючого нервів, дихального, судинорухового центрів), де замикається ланцюг безумовних вегетативних, рухових, соматичних реакцій (блефароспазм, сльозотеча, чхання, кашель, сповільнення серцевої діяльності, дихання та ін.).