Сильнодіючі отруйні речовини
Основні прояви третього періоду – це розвиток токсичних ринофарингітів, ларинготрахеїтів, кон’юнктивітів. При легких отруєннях спостерігається розвиток токсичних бронхітів, при отруєнні середнього ступеня – токсичних пневмоній і при тяжких отруєннях – токсичного набряку легень.
Крім того, у клінічній картині інтоксикації виникають неврологічні порушення у вигляді постінтоксикаційного астенічного синдрому з вегето-судинною дистонією, ознаками менінгізму, міастенічним синдромом.
Загальні принципи лікування:
Лікувальні заходи повинні бути спрямовані на профілактику і терапію токсичного набряку легень, попередження розвитку вторинної інфекції, боротьбу з ускладненнями.
Засоби індивідуального захисту – ізолюючі та фільтрувальні протигази марок В, А, БФК, загальновійськовий фільтрувальний протигаз зі скороченням часу захисної дії у 2,5 рази (за їх відсутності – ватно-марлева пов’язка, змочена 2 % розчином питної соди), захисні костюми, гумові чоботи, рукавиці, шолом з нагрудником.
Отже, на ділянках вогнища з високими концентраціями СДОР, доцільно використовувати ізолюючі протигази.
Для проведення дегазації використовують 1–20 % розчин їдкого натру або кальцинованої соди з розрахунку 10 т на 1 т хлору.
Речовини з домінуючою загальноотруйною дiєю.
Загальноотруйними називаються речовини, які здатні в результаті первинної токсикологічної атаки на різні біомішені викликати гостре порушення енергетичного обміну, що і є причиною смерті.
В зв’язку з цим, речовини, що відносяться до загальноотруйних розділяють за механізмом дії на групи.
Отрути крові:
–гемолітичні отрути;
–отрути гемоглобіну.
Тканинні отрути:
–інгібітори ферментів дихального ланцюжка;
–розрізнювачі окислення та фосфорилювання;
–речовини, які виснажують запаси субстратів для процесів біологічного окислення.
Найбільш поширеними СДОР цієї групи є:
–етиленхлоргідрин;
–2-4 динітрофенол.
Етиленхлоргідрин (Хлоретанол –– CH2ОНCH2Cl) застосовується у виробництві барвників, засобів просочення дерева, в органічному синтезі як розчинник.