Сильнодіючі отруйні речовини
В наслідку аварій (руйнувань) хiмiчно небезпечних об’єктів може створитися складна хімічна обстановка з виникненням вогнища хімічного ураження.
(демонструється таблиця “Вогнище ураження СДОР”).
У вогнищі хімічного ураження СДОР розрізняють район аварії й зону розповсюдження зараженого повітря в уражаючих концентраціях.
Район аварії – це площа, яка заражується безпосередньо під час розливу (викиду) СДОР.
Зона розповсюдження зараженого повітря утворюється за рахунок поширення первинної та вторинної хмар.
Первинна хмара утворюється в результаті миттєвого (1–3 хвилини) переходу в атмосферу стиснутих і зріджених газів, вторинна хмара – в результаті випаровування розлитих з підстильної поверхні зріджених газів та токсичних рідин при температурі їх кипіння вище навколишнього середовища.
В хімічному вогнищі СДОР можуть знаходитися у газоподібному, пароподібному, аерозольному і крапельно-рідкому станах. Висота поширення хмари отруйної речовини не перевищує, як правило, 25–30 м. Зона зараження твердо дисперсними частинками не перевищує 1–3 км, рiдкими 5–10 км, а у газоподiбному стані – від 1-го до 35-го км.
Зона хімічного зараження характеризується рухомістю меж. Концентрація СДОР у зараженому повітрі постійно змінюється.
Рухомість зони хімічного зараження залежить від руху повітряних потоків по вертикалі й горизонталі. В умовах, коли приземний шар повітря (висотою до 2 м) холодніший верхніх шарів атмосфери (інверсія) і вітер слабкий (1–2 м/сек), заражена хмара характеризується стабільністю і може поширюватись на значні відстані. В тих випадках, коли температура повітря в приземному шарі (до 20–30 м) постійна (ізотермія) або коли температура нижнього шару повітря вища за температуру верхніх шарів (конвекція) і швидкість вітру близько 3–7 м/сек, глибина розповсюдження зараженої хмари незначна. Найбільша стабільність зони хімічного зараження СДОР спостерігається вночі, раннім ранком, у хмарну погоду, коли стан атмосфери стійкий. Окремі узгір’я можуть перешкоджати поширенню зараженої хмари. В населених пунктах, як правило, концентрація парів і стійкість СДОР буде вища, ніж на відкритій місцевості. По прямих міських вулицях можливе розповсюдження з повітряним потоком високих концентрацій СДОР, в той час, як на сусідніх перпендикулярно розташованих вулицях, СДОР можуть бути у значно менших концентраціях.
Найважливiшими показниками, що визначають розмiри i характер вогнища ураження є концентрацiя токсичної речовини в приземному шарi повітря на зараженій територiї та тривалість впливу отрути на органiзм людини. Як правило, поблизу зруйнованого об’єкта, концентрації отрути досить високі і перевищують смертельні в десятки разів.
Однією з характерних особливостей вогнищ ураження СДОР є те, що їх можна передбачити, так як дислокація ХНО і типи наявних СДОР відомі.
Площi району аварiї i можливого поширення первинної та вторинної хмар СДОР на топографiчних картах прийнято позначати суцiльною лiнiєю синього кольору. Усерединi район аварії зафарбовують жовтим кольором, а позначення – наносять чорним. З навітряної вiд джерела СДОР сторони роблять синiм кольором напис: в чисельнику – тип СДОР, в знаменнику – дата й час виникнення вогнища. Район аварiї окреслюється радiусом Ra, який визначає площу кола, в рамках якого хмара СДОР володiє найбiльшим уражаючим впливом. Радiус району аварiї залежить вiд виду СДОР та умов його зберiгання (використання) i може досягати 0,5–1,0 км.
Медико-тактична характеристика вогнищ хімічного ураження СДОР визначається сукупністю різних факторів, які впливають на організацію медичного забезпечення. До інтегральних показників медико-тактичної характеристики вогнищ хімічного ураження СДОР відносяться стійкість СДОР на місцевості та швидкість їх дії на організм.По аналогiї з бойовими отруйними речовинами, СДОР подiляють на стiйкi i нестiйкi. До перших вiдносять сполуки з температурою кипiння вище 1400 С (сірчана кислота, діоксин та ін.), а до нестiйких – із низькими температурами кипiння, нижче 1400 С (аміак, хлор, акрилонітрил та ін.). Нестiйкi СДОР заражають мiсцевiсть на хвилини, десятки хвилин. Стiйкi можуть зберігати уражаючу дiю вiд кількох годин до кiлькох тижнiв i мiсяцiв, створюючи несприятливу екологiчну обстановку (дiоксин). Певно, що на стiйкiсть СДОР буде впливати багато факторiв: кiлькiсть СДОР на об’єктi у момент аварiї, метеоумови, характер мiсцевостi тощо.