Сильнодіючі отруйні речовини

За швидкістю розвитку уражаючої дiї СДОР подiляють на швидкодiючi та сповільненої дії. При ураженнi першими (аміак, сірковуглець, бензол, толуол, акрилонітрил та ін.) картина iнтоксикацiї розвивається швидко, протягом першого часу. При ураженні речовинами сповільненої дії (бромметил, сірчана кислота, азотна кислота та ін.) симптоми інтоксикації виникають через одну годину і більше.

Вогнища ураження СДОР у залежностi вiд тривалостi зараження мiсцевостi та часу виникнення перших симптомів отруєння, розподiляють на 4 види:

I – вогнище ураження нестiйкими речовинами швидкої дiї (аміак, хлор, бензол, толуол, соляна кислота, сірковуглець, сірководень, акрилонітрил);

II – вогнище ураження нестiйкими речовинами сповільненої дії (бромметил, бромбензол, ацетальдегід, етиленхлоргідрин, етиленоксид);

III – вогнище ураження стiйкими речовинами швидкої дії (хлорсульфонова кислота, олеум, діметилформамід, 2,4-динітрофенол);

IV – вогнище ураження стiйкими речовинами сповільненої дії (сірчана кислота, фторацетат натрію, рицин, діоксин).

Крім того, виділяють ще напівстійкі вогнища ураження СДОР швидкої (мурашина та оцтова кислоти, фурфурол) та сповільненої (азотна кислота, оксиди азоту, в холодну сиру погоду – бромметил) дії.

Особливостi вогнищ ураження утворених речовинами швидкої дiї:

– одномоментне (протягом хвилин, десяткiв хвилин) ураження значної кiлькостi людей;

– швидке наростання iнтоксикацiї з перевагою тяжких уражень;

– дефiцит часу для надання медичної допомоги;

– необхідність проведення негайної евакуацiї уражених із вогнища.

Особливостi вогнищ ураження утворених речовинами сповiльненої дiї:

– послідовне, протягом декількох годин виникнення санітарних утрат;

– необхiднiсть проведення заходiв для активного виявлення уражених серед постраждалих;

– наявнiсть деякого резерву часу для ліквідації наслідків аварії;

– евакуацiя уражених з вогнища здійснюється по мiрi їх виявлення (у декiлька рейсiв).

У стiйких вогнищах ураження тривалий час (бiльш 1-ї години) зберiгається небезпечність отруєння. Особовий склад у вогнищі застосовує засоби захисту органів дихання, а в районі аварії – засоби захисту шкіри, проводить часткову й повну санітарну обробку, заражені об`єкти підлягають дегазації.

В нестійких вогнищах особовий склад застосовує тільки засоби захисту органів дихання. При цьому необхідно підкреслити, що різні ділянки вогнища хімічного ураження СДОР за концентрацією токсичних речовин у повітрі дуже відрізняються. Безпосередньо в районі аварії та на близькій відстані від нього концентрації СДОР вищі ніж такі на інших ділянках вогнища у десятки та сотні разів. У зв’язку з цим, потрібно пам’ятати, що застосування фільтруючих протигазів можливе тільки в атмосфері, яка вміщує не менше 16 об.% вільного кисню і не більше 0,5 об.% токсичної речовини, а марок промислових протигазів СО та М - відповідно 18 та 0,5.

До засобів індивідуального захисту шкіри належать ізолюючі та фільтруючі плащі й костюми (комбінезони), які також поділяються на загальновійськові та спеціальні.