Отруйні речовини шкірнонаривної дії
МЕХАНІЗМ ДІЇ ТА ПАТОГЕНЕЗ ІНТОКСИКАЦІЇ. КЛІНІКА УРАЖЕНЬ І ОСОБЛИВОСТІ ЇЇ ПРОЯВЛЕННЯ ПРИ РІЗНИХ ШЛЯХАХ НАДХОДЖЕННЯ.
Механізм дії та патогенез інтоксикації.
Іприт
Не зважаючи на те, що іприт був відкритий і синтезований у минулому сторіччі, механізм його токсичної дії на сьогоднішній день повністю не з'ясований (існує понад 200 теорій). Сучасні дослідники притримуються теорії "радіоміметичної дії".
Іприт має високу реакційну здатність. В організмі він реагує, як алкілуючий агент, приєднуючись до -SH, -NH2, -ОН груп білків, ферментів, нуклеопротеїдів і інших речовин, порушуючи їх будову, функцію та кількісний вміст. У цьому полягає його пряма дія. Іприт може діяти на біологічні стуктури клітин як цілою молекулою, так і продуктами його перетворення.
Встановлено, що при гідролізі іприту, як результат внутрішнього перегрупування електронів, утворюється високореакційне сполучення іприту - етиленсульфоній (онієва сполука), яка спричиняє окрім прямої алкілуючої дії на білки, ферменти, нуклеопротеїди і опосередковану дію тому, що онієва сполука подібно до іонізуючого випромінювання перетворює воду на радикали Н+, ОН-, НО2 , ОН-, НОО-, які і створюють схожу на протікання гострої променевої хвороби токсичну дію.
На місці всмоктування іприту утворюються високі його концентрації, внаслідок чого відбувається алкілування білкових сполук клітин шкіри з їх денатурацією, що проявляється у вигляді місцевого запально-некротичного процесу.
Далі іприт всмоктується у кров, і розпочинається його резорбтивна дія. Експерименти на кролях показали, що 90% іприту, поміченого по сірці (35S), зникає із крові протягом 20 хвилин, а через 10 хвилин іприт виявляється у сечі.
Іприт та його продукти взаємодіють з різними біохімічними сполуками в органах та системах організму, що приводить до глибокого порушення обміну речовин і різкого зменшення ваги, у тяжких випадках розвивається білкова кахексія.Також іприт алкілує пуринові сполуки гуанін та аденін, які входять до складу ДНК та РНК, внаслідок чого порушується їх структура, функція, синтез, що є причиною порушення синтезу білку у клітинах (цитостатична дія) та генетичних порушень (мутагенна дія). Особливо страждають ті органи та тканини, у яких відбувається посилений поділ клітин - червоний кістковий мозок, слизова кишечника, статеві органи.
Іприт та його метаболіти справляють виражену дію на більшість ферментативних систем, особливо на ті, які активують протеолітичні процеси та гальмують анаеробний гліколіз (дегідрогенази, протеанази, оксидази, фосфокінази та ін.)
Отже, ці білки, звичайно, не можуть нормально функціонувати. Внаслідок цього значно пошкоджуються деякі ферментні реакції. Наприклад, встановлено, що іприт пригнічує фермент гексакіназу, який регулює вуглеводний обмін, має здатність пригнічувати активність холінестерази.
Люїзит
Люїзит порівняно швидко всмоктується у місці аплікації в кров і розноситься по органах і тканинах. Припускається, що люїзит в організмі перетворюється на оксид (Сl-CH=CH-As=O), сульфід (Сl-CH=CH-As=S) або інші речовини, що містять миш`як. Найбільше значення в механізмі токсичної дії надають хлорвініларсеноксиду як найбільш стійкому метаболіту. Висока біологічна активність цієї сполуки обумовлена наявністю в її молекулі тривалентного миш'яку. Разом із тим відомо, що сам люїзит та його метаболіти вступають у взаємодію з ферментами, які містять тіолові групи
(-SH), приєднуючись до останніх. Функція цих ферментів пригнічується або припиняється. В результаті значно пошкоджується тканинний обмін. Найбільш страждають такі ферменти: гідролітичні - амілаза, ліпаза, холінестераза, уреаза; окислювально-відновні - алкогольдегідрогеназа, оксидаза, дегідрогеназа яблучної, стеаринової, олеїнової кислот, піруватоксидаза і ряд ферментів АТФ - аденозинтрифосфатаза, міоксидаза та інші.