Отруйні речовини шкірнонаривної дії

Гідроліз у воді проходить повільно з утворенням малотоксичної сполуки тіодигліколя.

Процес гідролізу можна прискорити нагріванням та додаванням лугів. Цю властивість можна використати при дегазації, наприклад, хірургічного інструменту, який заражений ОР.

Малотоксичні продукти також утворюються при взаємодії іприту з фенолятами (С6H5ONa), які входять до ДПС-1.

При хлоруванні хлорактивними речовинами у водному середовищі проходить його окислення атомарним киснем, який виникає під дією хлору, що приводить до втрати токсичності іприту.Хлорування може йти до повного заміщення атомів водню в молекулі іприту. Для цього можуть бути використані: хлорамін, хлорне вапно, тощо.

Ці властивості використовують при дегазації іпритом зараженого озброєння, техніки, споруд тощо.

Люїзит (-хлорвініларсендихлорид)

Це безбарвна рідина з подразнюючим запахом (технічний продукт має запах герані). Температура кипіння + 190С, що дозволяє його віднести до категорії стійких ОР (токсичні властивості на місцевості влітку зберігає 4-12 годин, взимку - кілька діб). Температура замерзання - 45С, тобто практично не має кліматичних обмежень застосування у різні пори року. Леткість при 20С становить 4,5 г/м3. Пара люїзиту важча за повітря (7,2). Ці показники свідчать про те, що окрім шкірних уражень, можливі ураження органів дихання. Погано розчинюється у воді (не більш 0,05%), тобто у випадку потрапляння люїзиту у воду, останній буде на довго заражувати придонні шари водоймищ. Добре розчинюється в органічних розчинниках, жирах, мастилах, всмоктується в гуму, лакофарбові покриття, пористі матеріали, що ускладнює дегазацію.

У воді люїзит легко гідролізується з утворенням не менш токсичного хлорвініларсеноксиду.

Ця обставина свідчить, що коли люїзит попадає у воду, вона буде тривалий час зараженою, і тому використання такої води можливе буде тільки після спеціального очищення. Люїзит легко окислюється всіма окислювачами (хлор, йод, перекис водню) з утворенням хлорвінілмиш'яковистої малотоксичної кислоти.

Цю властивість можна використовувати для дегазації об'єктів і санітарної обробки місцевих уражень (рана + ОР).

При обробці люїзиту сильними лугами виділяється ацетилен, який із солями одновалентної міді (CuNO3) дає червоно-фіолетове забарвлення.

Реакція сполуки із сірководнем дає нерозчинний хлорвініларсенсульфід. Ці властивості використовують для індикації люїзиту.

При реакції із меркаптанами (-SH) нейтралізується токсична дія люїзиту. Ця властивість використовується для детоксикації люїзиту антидотом - унітіолом, який сприяє виведенню речовини з організму.

Іприт і люїзит можуть проникати через шкіру, слизові оболонки, органи дихання, шлунково-кишковий тракт, поверхні ран та опіків. На відміну від іприту люїзит є отруйною речовиною швидкої дії (прихований період майже відсутній).

Сірчистий іприт при концентрації 10-3 г/м3 викликає ураження очей, для люїзиту ця величина становить 210-3г/м3. LCt100 при інгаляційному ураженні іпритом становить 1,3 г хв/м3, LCt100 люїзиту 3 гхв/м3. Іприт при попаданні на шкіру в дозі 50 мг/кг викликає смертельне ураження, люїзит — 30 мг/кг. Смертельна доза при пероральних ураженнях люїзитом становить 5-10 мг/кг, а іпритом - 2 мг/кг.

Таким чином, ОР шкірнонаривної дії досить стійкі сполуки, проникають в організм всіма шляхами та володіють високою токсичністю при всіх шляхах надходження в організм.

ДРУГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ