ВІЙСЬКОВА УПРАВА "ГАЛИЧИНА"
Відділ здоров'я — д-р Володимир Білозор
Відділ доповнень — організація і вербування — інж. Михайло Хронов'ят
Правний відділ — д-р Іван Рудницький
Перший заступник начальника канцелярії — інж. Євген Пиндус
Освітній відділ і другий заступник начальника канцелярії — мгр. Степан Волинець
Відділ старшин, згодом зв'язок з дивізією — д-р Любомир Макарушка
Військово-історичний відділ, переназваний згодом на історично-архівний відділ, — інж. Юрій Крохмалюк
Відділ молоді — мгр. Зенон Зелений
Усі члени ВУ були військовиками і, крім наймолодшого — Юрія Крохмалюка, брали участь у воєнних діях нашої визвольної боротьби. Навроцький, Білозор, Хронов'ят, Пиндус і Волинець зголосилися до Легіону Українських Січових Стрільців, інші вступили до Українскої Галицької Армії. Пиндус, Зелений і Крохмалюк відбули службу в польській армії, в якій закінчили старшинські школи, а Волинець був у школі червоних старшин у Києві.
Кращого добору на обсади постів у Військовій Управі не можна було сподіватися в тих непевних часах, коли важко було знайти людей, які хотіли б узяти на себе більшу відповідальність. Усі члени ВУ, як і уповноважені на округи та повіти — в більшості колишні старшини УГА, — вірили, що треба збудувати українську регулярну збройну силу, беручи приклад з Легіону Українських Січових Стрільців з першої світової війни. Вони надіялися, що повториться ситуація і тоді дивізія стане зав'язком української армії.
Проте вже від самого початку діяльности ВУ ясно було, що ситуація не та сама: німецький райх — це не була багатонаціональна австрійська імперія; німецький уряд, німецька націонал-соціялістична партія Гітлера, включно з системою СС і поліції райхсфюрера Гіммлера, мали на меті не тільки виграти війну, а й знищити цілі раси й народи, а решту собі підкорити. Тому якості громадського діяча й вартості політика мирних передвоєнних часів губилися у темних закамарках жорстоких і безоглядних німецьких фюрерів, які не вагалися переступити поріг кримінальної злочинности для своєї користи. У таких жорстоких обставинах чесні члени Військової Управи не мали можливостей задовільно виконувати на них покладені й сподівані завдання.
Як уже згадано, більшість членів управи було "відряджено" до неі, і лише троє з них — Навроцький, Пиндус і Волинець — постійно працювали в канцелярії ВУ. Але платню з бюджету Військової Управи отримував тільки Навроцький. Інші члени мали свої посади чи зайняття і не могли присвячувати справам ВУ весь свій час.
Усі вони були громадськими й політичними діячами, керівними членами комбатантської організації "Молода громада", яка мала великий вплив на виховання української молоді в Галичині, особливо через журнал "Червона калина", директором якого був О.Навроцький.
За фахом серед членів управи найбільше було інженерів — ЄЛиндус закінчив політехніку в Данцігу (Гданськ), а Ю.Крохмалюк — у Відні; інженери-агрономи А.Палій і М.Хронов'ят закінчили студії у Празі в Чехословаччині; лікар — д-р В.Білозор;
педагог, гімназійний учитель — ЗЗелений; доктор економічних наук — Л-Макарушка; адвокат — д-р Ів-Рудницький; редактор-політик — Ст-Волинець; мистець-письменник — М-Кушнір; директор — О.Навроцький; професор Богословської академії у Львові — о. д-р ВЛаба.Якщо дивитися з "політичної точки зору", тоді не можна не згадати сотника Дмитра Палива, дуже кольоритну постать в українському політичному житті в Галичині. Він був людиною, яка не боялася "сказати правду в очі", яка інтенсивно пропагувала те, у що сама вірила. Ставши основником політичної партії — Українського національно-демократичного об'єднання (УНДО), від якого були вибрали його послом до польського Сейму, він не погодився з дальшою політикою своєї партії і заклав свою нову націоналістичну організацію - фронт національної єдности. Паліїв був палким прихильником регулярної збройної сили і противником партизанщини. Він мав вплив не тільки на своїх співпрацівників, а й на самого Кубійовича, який уважав Паліїва за "свого неофіційного дорадника у військових справах". Тож не дивно, що аж п'ятеро членів ВУ були колишніми членами ФНЄ: