Українські народні обряди пов’язані з рослинами

Да нема роду, ріднішого над матінку.

М'ЯТА широко використовується в народній медицині, займає почесне місце в народних піснях та обрядах, її незмін¬ний епітет — кудрява. Як і калина, М’ята є символом дівочої краси й цноти. У фоль¬клорі М’ята нерідко згадується поруч із ру¬тою, утворюючи немовби одну рослину — руту-м'яту:

По садочку ходжу я, ходжу,

Руту-м'яту саджу я, саджу,

Рута-м'ята да й не прийнялася,

Родиночка й одріклася.

М’ята відігравала важливу роль у весіль¬ній обрядовості. За традицією, вінок для молодої та вінки для дружок плели з М’яти, барвінку і рути.

ОСИКА вважалася нечистим, закля¬тим деревом, оскільки на ній, за христи¬янською легендою, повісився Іуда. Ця ж легенда пояснювала постійне, навіть у безвітря, тремтіння листя Осики. Тому з її де¬ревини не годилося споруджувати оселі.

Водночас Осика використовували як один із найбільш надійних оберегів від відьом, упирів тощо. Щоб уберегти молочну ко¬рову від посягань відьми, в огорожу до¬вкола обори встромляли осикові кілки. За допомогою осикової палички можна було також примусити відьму, що обернулася твариною, повернути свій справжній виг¬ляд. Щоб упир не міг вийти зі своєї моги¬ли, в неї вбивали осиковий кілок. Так само вважалося, що для припинення засухи в могилу самогубця треба вкопати кілок із Осики і полити його водою. З осиковою пали¬цею можна було пройти вночі лісом, не остерігаючись нечистої сили.ПАПОРОТЬ — реліктова трав'яниста рослина, що ніколи не цвіте, розмножую¬чись вегетативно. Проте, за народними повір'ями, в ніч на Івана Купала (24 черв¬ня за ст.ст.) на коротку мить з'являється вогнена квітка Папороті Той, кому вдається зір¬вати її, отримує чарівну силу, яка дає змо¬гу знаходити заховані скарби, дізнаватися про долю людей, зцілювати хворих, ро¬зуміти мову звірів і птахів. Проте нелегко заволодіти таємничою квіткою, яка росте в дрімучому лісі та охороняється нечи¬стою силою. На сміливця чекають чис¬ленні випробування, часом небезпечні для життя. Легенди про спробу здобути квітку Папороті послужили основою відомої по¬вісті М.В. Гоголя «Вечір напередодні Івана Купала».

Папороть вважалася улюбленим зіллям чортів та відьом. Тому на Гуцульщині, зокрема, існував своєрідний звичай бити папороть. Аби вона не сіялася в полі і не шкодила травам, її били палицею нав¬хрест, потім це місце святили.

ПОЛИН найчастіше використовува¬ли як оберег від русалок, зустріч з якими вважалася особливо небезпечною в так званий Русалчин Великдень (наступний четвер після Зелених свят). Підстерігаю¬чи перехожого за околицею села, русалка запитувала його: «Полин чи петрушка?» Якщо покажеш Полин, русалка зникне, якщо ж відповіси «петрушка», то вона може за¬лоскотати насмерть.

У народних піснях і приказках Полин має незмінний епітет гіркий і нерідко виступає символом нещасливого життя:

Лучче мені, мати,

Гіркий полин їсти,

Аніж мені, мати,

Із нелюбом сісти.

РУТА —багатолітня рослина, квітки якої мають сильний і своєрідний запах, її цілющі властивості добре відомі в на¬родній медицині.