Українські народні обряди пов’язані з рослинами
Світ рослин життєво необхідний людині. Протягом тисячоліть багато рослин використовуються в найрізноманітніших сферах господарської діяльності, є незамінними продуктами харчування, цілющими оздоровчими засобами.
Поряд з утилітарною функцією рослини займали значне місце в широкому комп¬лексі традиційних вірувань, звичаїв і забобонів. Обряди і повір'я, пов'язані з деревами, травами, зіллям і квітами, доносять відгомін язичницьких уявлень наших предків про навколишню природу і базуються як на реальних, так і на уявних властивостях рослин. З утвердженням християнства ці властивості нерідко закріплювалися ритуалом освя¬чення в церкві.
Обрядові дії, пов'язані з рослинністю, відігравали важливу роль в календарних святах. Ці обряди мали забезпечити людині здоров'я, зміцнити добробут сім'ї, поси¬лити плодючість землі й худоби, вберегти господарство від нечистої сили. Особливе місце займали рослини-символи у сімейних обрядах. Жодне весілля на Україні не обходилося без барвінку і калини, якими прикрашали коровай та вінок молодої.
Рослинні мотиви та образи широко представлені і в українському фольклорі. Май¬же в усіх жанрах усної словесності рослинна символіка є одним із важливих виражаль¬них засобів.
БАРВІНОК — вічнозелена трав'яни¬ста рослина, листя якої зберігає зелений колір навіть під снігом. Живучість і вит¬ривалість Барвінку, краса його цвіту оспівані в багатьох народних піснях. В ук¬раїнському фольклорі це символ моло¬дості, кохання та шлюбу.
Вінком, сплетеним із Барвінку, прикрашали голову молодої на весіллі. На Бойківщині збирання Барвінку для весільного вінка супро¬воджувалося ритуальними піснями і спеціальними обрядами, які мали забез¬печити молодим щасливе подружнє життя. Разом з ягодами калини, колосками жита, васильками Барвінку прикрашали весіль¬не дерево — гільце, використовували в ін¬ших весільних ритуалах.
ВАСИЛЬКИ в засушеному вигляді мають сильний стійкий запах, завдяки чому ця рослина дістала широке ритуаль¬не застосування. Квіти Васильки клали за ікони в день Чесного Хреста (14 вересня за ст. ст.), ними прикрашали хрести у церквах.
Цілющі властивості Василька відомі здавна. На Волині їх використовували як лікувальний засіб при високій температурі, від запою й перепою; з них робили купель для дітей при багатьох хворобах, зокрема жовтяниці; освяченими на Спаса (6 серп¬ня за ст.ст.) Васильки обкурювали хворих. Вінки з освячених Васильки одягали на голову помер¬лим дівчатам, ці ж квіти клали в труну.
В народній поезії Васильки є символом свя¬тості, чистоти, приязності. Вони згаду¬ються і в купальських піснях:
Та вроди, Боже, троє зіллячок:
Перше зіллячко барвіночок,
Друге зіллячко любисточок,
Третє зіллячко васильочок.
Барвіночок — для дівочок,
Любисточок — для любощів,
Васильочок — для запаху.
ВЕРБА, опоетизована народом разом із калиною і тополею, не випадково заслу¬жила на таку шану. Виростаючи біля річок, ставків, природних джерел, вона є ніби позначкою води на землі. Криницю завжди намагалися копати під Вербою: Де сріб¬ліє вербиця, там здорова водиця. І на¬справді, Верба була чудовим природним фі¬льтром усіляких домішок, що містилися у водах.