Районування Карпатського регіону за рівнем розвитку та відмінностями турпродукту сільського зеленого туризму

Високоприбутковим турпродуктом, потенціал якого туркомплексами області освоєно менше ніж на 5—10 % , є також водний туризм — сплав гірськими річками на байдарках, каное, плотах (рафтинг). Гірський сплав у Закарпатті практикується на локальних ділянках річок Біла Тиса, Чорна Тиса, Теребля, Тересва, Ріка, Боржава тощо поблизу престижних санаторіїв і туркомплексів.

Щодо форм туробслуговування, то у Закарпатті, поряд з подальшим розвитком модерних туркомплексів місткістю від 20 до 500 осіб, найдинамічніше серед областей України розвивається сільський зелений туризм. Адже 62 % населення області проживає в сільській місцевості. Найбільш динамічно сільський екотуризм розвивається у традиційних туристичних зонах: Рахівщині (смт Ясіня, с. Кваси), Великоберезнянщині (с. Вишка, с. Ужок), Міжгірщині (с. Пилипець), Свалявщині, Бе-регівщині.

У восьми районах області зареєстровано районні осередки Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні чи інші громадські об'єднання, що надають пріоритет підтримці цього виду діяльності. Отже, на національному і міжнародному туристичних ринках реґіон посідає дедалі міцніші позиції щодо ексклюзивних відпочинкових турів у малих карпатських селах з етнографічно самобутнім бойківським та гуцульським колоритом.

Список використаної літератури

1.Закон України "Про ліцензування певних видів діяльності" від 1.06.2000 р. № 1775-ІП // Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 36.— С. 299.

2.Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. — 1997. — № 24. — С.170.

3.Закон України "Про особисте селянське господарство" від 15.05.2003 p. № 742-IV.

4.Закон України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" від 15 лютого 1995 р. № 56/95-ВР.

5.Закон України "Про туризм" від 15.09.1995 р. № 324/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. — 1995. — №31. — С. 242.

6.Про внесення змін до Закону України "Про туризм" // Урядовий кур'єр. — 2003. — № 244. — С. 15—19.

7.Андрущак В. І., Приказка В. М., СлюсаренкоА. О. Сільський зелений туризм на Буковині // Туризм у XXI столітті: глобальні тенденції і регіональні особливості: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. — К.: Знання України, 2002. — С. 472—476.

8.Барроу К., Барроу П., Браун Р. Бізнес-план: Практ. посіб. / Пер. з англ. — К.: Знання, 2002. — 285 с.

9.Бейдик О. О. Рекреаційно-туристські ресурси України: методологія та методика аналізу, термінологія, районування. — К.: Київ, ун-т, 2001. — 395 с.

10.Белявский И.К. Маркетинговое исследование: информация, анализ, прогноз: Учеб. пособ. — М.: Фи-нансьі и статистика, 2001. — 320 с.11.Берсуцкий Я. Г., Безверхая О. В. Государственное регулирование малого бизнеса (опьіт и проблеми). — Донецк, 1997.

12.Биржаков М.Б. Введение в туризм. — СПб.: Герда, 2003. — 320 с.

13.Варналій З.С. Мале підприємництво: основи теорії і практики. — К.: Знання; КОО, 2001. — 277 с.

14.Вачевський М. В., Скотний В. Г. Маркетинг в сферах послуг. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 232 с.

15.Гетьман В. І. Екотуризм чи екологічний туризм: теорія і реальність // Рідна природа. — 2002. — № 3. — С. 24—29.

16.Гібсон Пітер. Найкраща книжка про збут і маркетинг / Пер. з англ. — Л.: Сейбр-Світло, 1996. — 208 с.

17.Горбилева З.М. Зкономика туризма: Учеб. по-соб. — Мн: БГ9У, 2004. — 478 с.