Стан, проблеми і перспективи розвитку української туристичної індустрії

визначення передового досвіду організації туристської діяльності роз¬роблено заходи щодо розширення міжнародного туристського співро¬бітництва. Серед них:

— удосконалення договірно-правової бази зовнішніх відносин, укла¬дання угод міжурядового та міжвідомчого характеру про співробітни¬цтво в галузі туризму. Перевага віддається встановленню договірних відносин з країнами, що є перспективними туристськими ринками для України, вивченню та впровадженню практики створення нормативно-правової бази туризму, організаційних засад функціонування високо¬рентабельної туристської індустрії країн розвиненого туризму, прогре¬сивного досвіду державного регулювання та стимулювання галузі;

— активізація співпраці в складі численних спільних міжурядових комісій з питань економічного та науково-технічного співробітництва, особливо з країнами, з якими створено правову базу співробітництва, формування в їх складі робочих груп з туризму з метою аналізу" та вирішення поточних проблем двостороннього співробітництва, визна¬чення шляхів збільшення обсягів туристських обмінів;

— вироблення дійового механізму взаємодії з міністерствами, відомст¬вами, іншими органами виконавчої влади України, насамперед з Міністер¬ством закордонних справ і Департаментом зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі Мінекономіки, а також обласними та міськими дер¬жавними адміністраціями щодо оптимізації спільної діяльності з роз¬витку міжнародного співробітництва України в галузі туризму;— розвиток інституційного співробітництва, використання організа¬ційно-фінансових механізмів міжнародних і регіональних органів, по¬глиблення безпосереднього партнерства між туристськими підприємст¬вами та організаціями, насамперед у межах членства України у ВТО та в складі її керівного органу — Виконавчої ради ВТО, Ради по туризму держав СНД, Організації Чорноморського економічного співробітництва (ЧЕС), Центральноєвропейської ініціативи (ЦЄІ), участь у діяльності світових і міжнародних структур усіх рівнів: Організації Об'єднаних Націй (ООН), Ради Європи, Європейського Союзу (ЄС) тощо;

— розвиток інформаційно-рекламної та виставкової діяльності, органі¬зація міжнародних і регіональних туристських салонів, ярмарків, бірж в Україні тощо.

Висновки

З вищенаведеного можна зробити наступні висновки:

В умовах розбудови української держави туризм стає дійовим засо¬бом формування ринкового механізму господарювання, надходження значних коштів до державного бюджету, однією з форм раціонального використання вільного часу, проведення змістовного дозвілля, вивчення історії рідного краю, залучення широких верств населення до пізнання історико-культурної спадщини.

Зважаючи на місце і роль туризму в житті суспільства, держава про¬голошує його одним із пріоритетних напрямів розвитку національної культури та економіки.

Стратегічна мета розвитку туризму в Україні полягає у створенні продукту, конкурентоспроможного на світовому ринку, здатного макси¬мально задовольнити туристські потреби населення країни, забезпечити на цій основі комплексний розвиток територій та їх соціально-економіч¬них інтересів при збереженні екологічної рівноваги та історико-культур¬ної спадщини. Це стосується насамперед таких привабливих туристсько-рекреаційних зон, як Автономна Республіка Крим, Волинська, Закар¬патська, Запорізька, Івано-Франківська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Херсонська, Черкаська, Чернівецька області', м. Київ, де туризм посідає чільне місце в розвитку економіки.

Туризм не тільки прямо або побічно охоплює більшість галузей еко¬номіки, в тому числі промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт, страхування, зв'язок, торгівлю, громадське харчування, житло¬во-комунальне господарство, сферу побутових послуг, культуру, мис¬тецтво, спорт тощо, а й стимулює їх розвиток. Отже, від функціонуван¬ня туризму безпосередньо залежить життєдіяльність понад 40 галузей економіки і близько 10 — 15 % населення України.

. З метою реалізації державної політики в галузі туризму постано¬вою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 1992 р. № 616 було створено Державний комітет України по туризму (нині Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму України). До сфери управління Держкомтуризму було передано 52 підприємства загально¬державної власності. Це дало реальні можливості для виведення вітчиз¬няного туризму з глибокої кризи.